1 Як же постеріг Йоаб, син Саруї, що цареве серце звернулось до Абессалома, 2 Послав Йоаб у Текою, звелів покликати звідти мудру молодицю та й каже їй: Зробись, наче б ти була в смутку, й надінь жалібну одежину, ненамащуйся олією й повертайся так, ніби ти вже давно побиваєшся по мертвому; 3 І йди до царя й промов до його так і так. І вложив їй Йоаб ув уста, що має говорити. 4 Молодиця з Текої прийшла перед царя, припала, кланяючись, лицем до землі, та й каже: Поможи мені, царю, ой ратуй мене! 5 І спитав її царь: Що тобі? Відказує вона: Ох, я вдовиця, мій чоловік помер; 6 У служебки ж твоєї та було два сини; й посварились вони один з одним на полі, а не буо при тому нікого, щоб їх розвести; от і кинувсь один на свого брата та й убив його. 7 І се вся рідня піднялась проти твоєї служебки та й домагаєсь: Видай нам братогубника, ми вбємо його за братню душу, що він згубив, і наслідника його викоренимо! Так вони завзялись ізгасити й останню искорку, що мені зісталась, щоб мойму чоловікові ні ймення ні потомків на землі не зоставити. 8 І відказав царь молодиці: Йди в супокою до дому, я прикажу, що треба. 9 Молодиця ж із Текої каже цареві: На мені, мій царю й пане, лежати ме вина й на моїй родині, царь же й престол його буде неповинний. 10 І відказав царь: Того, хто буде противен тобі, приведи перед мене, він більше не торкне тебе. 11 Вона ж йому: Нехай царь, про Господа, Бога свого, памятає, щоб кровопомстників не прибувало ще більш і не погубили сина мого. А він їй: Як певно, що Бог жив, ні волосина в сина твого не впаде з голови! 12 Тоді молодиця: Дозволь же твоїй служебці промовити мойму цареві й панові ще слово! І відказав: промов. 13 І каже молодиця: Чого в тебе таке на умі проти люду Божого? Вирекши царь такий вирок, обвиноватив сам себе, бо свого вигнанника не кличе царь назад. 14 Ми ж мусимо померти й будемо як та вода, що вилито на землю, ніхто бо її не візьме назад, а Бог не бажає погубити душу, й мислить, як би не відкинути від себе й того, що його відкинули. 15 Тепер же я прийшла, сказати мойму цареві й панові се слово, тому що люде завдали мені страху; от служебка твоя й думає: поставлю я се перед царем, може царь уволить волю раби своєї; 16 І певно, що царь вислухає й визволить рабу свою з людських рук, що задумали мене й сина мого заразом із насліддя Божого викоренити. 17 Тим раба твоя подумала: Слово мого царя й пана заспокоїть мене, бо мій царь і пан рівня ангелові Божому, бо він і добре й ледаче вислуховує; й нехай Господь, Бог твій, буде з тобою! 18 І озвався царь і рече до молодиці: Не втаюй від мене того, про що в тебе поспитаю. І відказала молодиця: Нехай тільки промовить мій царь і пан. 19 І питає Давид: Чи не Йоаба рука з тобою в цій справі? І відказала молодиця: Так певно, як ти жив, мій царю й пане; неможливо звернути ні праворуч, ні ліворуч із того, що промовив царь мій й пан; так, се твій слуга Йоаб дав мені наказ і він усі ті слова вложив в уста рабі твоїй. 20 Щоб прикладом дати речі таке лице, навчив мене слуга твій Йоаб; та мій пан такий мудрий як Божий ангел, і знає все, що на землі. 21 І рече царь Йоабові: Нехай буде по твоєму! Йди ж та поклич назад молодика Абессалома до дому. 22 І впав Йоаб ниць на землю, благословляючи царя, й каже: Тепер знає твій раб, що царь і пан мій милостивий до мене, бо царь уволив волю раба свого. 23 І пустивсь Йоаб у дорогу в Гессур і привів Абессалома назад у Ерусалим. 24 Царь же заявив: Нехай собі вертається в господу, мені ж на очі не попадається. І вернувсь Абессалом у господу й не показувавсь на очі цареві. 25 Такого вродливого, як Абессалом не було в усьому Ізраїлі та й такого вихвалюваного як він: від пяти до тімя на голові не було на ньому хиби. 26 Як він стриг на голові волоссє, а стригся він що року, бо волосся в його було стільки, що йому було важко, то волоссє з голови його важило двісті секлів по царській вазї. 27 Було ж ув Абессалома три сини й одна дочка, на ймя Тамара, вона була женщина вельми вродлива. 28 Оце же Абессалом жив у Ерусалимі два роки, не показуючись на очі цареві. 29 Тоді ж послав Абессалом покликати Йоаба, щоб його до царя послати, та Йоаб затявсь прийти. І послав він удруге, але він не схотів прийти. 30 І каже він кметям своїм: Дивітесь, оце Йоабове поле межує з моїм, і вродив у його ячмінь; ійдіте й пустіть його пожаром. І пустили Абессаломові слуги поле пожаром. 31 Піднявсь тоді Йоаб, прийшов до Абессалома в господу й питає: Чому твої кметі пустили на пожар моє поле? 32 І відказав Абессалом Йоабові: Я ж посилав по тебе кажучи: прийди сюди; я пошлю тебе до царя сказати: за чим я вернувсь із Гессуру? Лучче було б мені пробувати там і далій. Я хочу побачити лице царя. Коли я винуватий, то вбий мене. 33 От і пійшов Йоаб до царя й сказав йому се, й він звелів кликнути Абессалома. І прийшов той перед царя й кинувсь перед царем ниць на землю. І поцілував царь Абессалома.