1 І сталось після сього, що Абессалом позаводив у себе колесниці й коні, а до того пятьдесять чоловіка, що бігли перед ним. 2 І почав Абессалом становитись рано вранці на дорозї коло ворот, і як треба було кому судитись і доходити до царя, Абессалом озивавсь до його й питав: З якого ти городу? І як той відкаже було: Раб твій з такого й такого покоління Ізрайлевого, 3 То Абессалом було каже йому: Те що говориш, добре й праве, та при боці в царя нема нікого, щоб вислухав тебе. 4 А далій бувало каже Абессалом: Ой коли б то мене поставлено суддею в царстві, то до мене приходив би всякий, хто має спорну справу яку або скаргу, й судив би його по правді! 5 І коли хто наближувавсь, щоб йому вклонитись, так він простягне було руку, обійме й поцілує його. 6 Сим робом обертавсь Абессалом до всякого з Ізраїля, що приходив до царя на який суд, і лестився так до серця всім Ізрайлитянам. 7 Як уплило ж сорок років від первого помазання Давидового, сказав Абессалом цареві: Хотів би я пійти й спевнити в Геброні мій обіт, що я обрікся Господеві. 8 Бо раб твій, пробуваючи в Гессурі в Сириї, дав таку обітницю: Коли верне мене Господь у Ерусалим, так я принесу жертву Господеві. 9 І відказав йому царь: Ійди з упокоєм. От і пустивсь він у дорогу в Геброн. 10 Абессалом же порозсилав тайкома посланці між усі покоління Ізрайлеві й звелів казати: Як почуєте трубний гук, так мовляйте: Абессалом зробився царем у Геброні! 11 А з Абессаломом пійшло двісті чоловіка з Ерусалиму, що їх закликано, й вони пійшли в простоті серця, нічогісінько не знаючи. 12 Послав також Абессалом і прикликав порадника Давидового, Ахитофела, з його города Гило. А коли принесено жертву, зложили сильні змовини, й горнулось усе більш та більш люду до Абессаломового боку. 13 І прийшла до Давида вість: Серце Ізрайлитян прихилилось до Абессалома! 14 Рече тоді Давид усім слугам свого двору, що були при йому в Ерусалимі: Ходімо, втікаймо, а то не буде нам рятунку перед Абессаломом. Кваптесь уходити, щоб не напав на нас несподівано, щоб не було нам від його лихої години, а городу не вигубив мечем! 15 І відказали царські врядники цареві: Нехибно так, як царь наш і пан присудить, ми, слуги твої, радо вчинимо. 16 От і вирушив царь і ввесь його двір за ним пішки, а стерегти господи покинув царь десять наложениць. 17 І вирушив царь і всі люде пішки, й зупинились далеко від дому. 18 І всі слуги його йшли обобіч його, й всі Хелетеї й всі Фелетеї* до шістьсот чоловіка, й всі Гетії, що за ним прийшли були з Гету, ступали навперід царя. 19 І промовив царь до Еттея з Гету: Чого се й ти з нами йдеш? Вертайсь та й пробувай при тому цареві. Ти ж гість і прийшов сюди з свого міста. 20 Вчора ти прийшов, а сьогодні мав би йти з нами? Я йду, незнать куди; ти же вернись і бери своїх людей назад; Господь нехай покаже на тобі свою ласку й правду. 21 І відказав Еттей цареві: Так певно, як жив Господь, і так вірно, як жив пан мій й царь, де б ні був мій пан і царь, чи в смерті, чи в житті, там буде й слуга твій! 22 І рече Давид Еттеєві: Ну, так іди далій. І пійшов Еттей Гетій вкупі з людьми своїми й з усією малечою своєю. 23 Уся ж земля плакала в голос. Царь же й ввесь народ перейшли потік Кидрон, і пійшли всі дорогою, що веде на пустиню. 24 Ійшов також і Садок (священник) і всі левіти з ним, що несли скриню Божу, й поставили вони Божу скриню; Авіятар же стояв на вижині, аж докіль увесь люд із городу попереходив. 25 Та цар повелів Садокові: Неси назад Божу скриню в город. Коли буде Господь благодатен до мене, так привиде мене назад і дасть мені вбачати й її й пробуток свій; 26 Коли ж він скаже: Не до вподоби ти мені, так ось я; нехай чинить ізо мною, як до вподоби йому. 27 І рече тоді царь первосвященникові Садокові: Йди собі назад у город, і син твій Ахимаас і Йонатан Абіятаренко, обидва сини ваші з вами; 28 Памятайте, я пробувати му понад бродами в степу, докіль прийде звістка від вас до мене. 29 От і завернули Садок та Абіятар Божу скриню в Ерусалим назад, і зостались там. 30 Давид же ійшов на Оливну Гору, плачучи й окривши голову. Босоніж ійшов він, і ввесь люд, що був з ним, покривши собі голови, йшов плачучи. 31 Як донесли Давидові: Ахитофел також між зрадниками з Абессаломом, сказав Давид: Поглумись, Господи, над Ахитофелевою радою! 32 Як же взійшов Давид на верх гори, де хотів помолитись Богу, зустрів його Давидів приятель Архієць Хусій в роздертій одежі й з землею на голові. 33 І рече йому Давид: Як пійдеш ізо мною, то будеш ваготою мені, 34 Але як вернешся у город і скажеш Абессаломові: Царю, я хочу бути слугою твоїм; я перше був слугою панотцеві твойму, тепер же буду тобі слугою; то обернеш у нівець раду Ахитофелеву. 35 Там же й священник Садок й Абіятар будуть з тобою, й що перечуєш із царської палати, роскажи Садокові та Абіятарові, священникам. 36 Там при них і оба сини їх: Ахимаас, син Садока, та Йонатан, син Абіятарів; через них доводіть до мене все, що почуєте. 37 От і подавсь Давидів приятель Хусій у город, саме як Абессалом вступав у Ерусалим.