1 І рече Господь Мойсейові: 2 Повели Аронові й синам його: От вам закон жертвопалення: Жертва всепалення нехай зостанеться на жертівнику всю ніч до ранку; а вогонь на жертівнику мусить горіти на йому. 3 І надіне священник ризу льняну, і спідну одіж льняну надіне на тіло своє; і здійме попіл, що зіставсь від жертви, що пожер огонь, та й положить коло жертівника. 4 Потім скине шати свої, надіне иншу одіж, та й винесе попіл із табору, на чисте місце. 5 Огонь же на жертівнику мусить горіти, не згасати; і буде запалювати священник на йому дрова що ранку, і покладати на йому жертву всепалення; і закурювати на йому кусні мирних жертв. 6 Вогонь мусить безустанно горіти на жертівнику не згасаючи. 7 А се закон про жертви хлібні: Приносити мусить їх один із синів Арона перед Господом, до жертівника. 8 І мусить він взяти з приносу жменю муки й олії й увесь ладан, що на приносі хлібному, та й закурити на жертівнику: се пахощі любі, частина на спомин Господеві. 9 Останки ж жертви їсти муть Арон та сини його; прісне їсти муть у святому місці; в дворі соборного намету їсти муть. 10 Не годиться пекти його заквашеним; як частину їх даю їм від жертвопалення мого: Се велика святиня, як жертва за гріх і як жертва за провину. 11 Увесь музький пол між синами Ароновими їсти ме її. Установа віковічня в роди ваші про жертвопаленнє Господнє. Все, що доторкнеться до них, освятиться. 12 І рече Господь Мойсейові: 13 Се приноси від Арона й синів його, що мусять вони приносити Господеві в день помазаня свого: десятину ефи муки пшеничної в жертву повсячасну, половину того рано, а поливину того в вечір. 14 На сковороді в олії щоб пряжено його, поливане олією принесеш його; спечені куски жертви хлібної принесеш як любі пахощі Господеві. 15 І священник із синів його помазаний намість його мусить се приносити; установа віковічня: Вся жертва буде спалена Господеві. 16 І всяку хлібну жертву священника мусите до крихти палити; не можна їсти її. 17 І рече Господь Мойсейові: 18 Промов до Арона й синів його: Се закон про жертву за гріх: там де заколюють жертву всепалення, заколювати меться жертва за гріх перед Господом: се велика святощ. 19 Священник, що приносить жертву за гріх, їсти ме її; в святому місці мусять їсти її, в дворі коло соборного намету. 20 Усе, що доторкнеться до мясива її, освятиться; і коли бризне крові її на одежу, те, на що бризнуло, мусиш випрати на святому місці. 21 І посудину глиняну, що в їй варено її, треба розбити, а коли в посудині мідяній варено її, так треба витерти й виполоскати водою. 22 Увесь музький пол у священників їсти ме її: се велика святощ. Ніякої ж жертви за гріх, що кров з неї вносять у соборний намет, щоб спокутувати гріх у святині, не годиться їсти. На огні палити її.