1 А коли хто тим согрішить що чув голос клятьби і був свідком, чи то бачив се, чи знав се, коли не обявив того, так понесе на собі вину. 2 Або коли хто доторкнеться до чого нечистого, чи то стерва нечистого зьвіря, чи стерва скотини нечистої, чи стерва нечистої повзаючої животини, хоч не знав того, то зробивсь нечистим і провинив. 3 Або коли доторкнеться нечистоти людської, якої б ні було нечистоти, що від неї робляться нечистоти, хоч і не знав того, а потім довідається, то він провинив; 4 Або, коли покленеться хто, вимовляючи не роздумавши губами своїми, зробити що лихе чи добре, що б там не вимовила людина нерозумного в клятьбі своїй, та не знала того, а потім дознається, то він провинив у сьому. 5 І має бути, коли він провинив чим небудь таким, так мусить признатись, чим согрішив він. 6 І мусить принести Господеві за гріх свій, що согрішив, жертву довжну: самицю з отари, вівцю чи козу як жертву за гріх; а священник відправить покуту за гріх його. 7 А коли не спромога його на штуку дрібної скотини, так за провину свою, котрою провинився, мусить подати пару горлиць, або пару голубенят Господеві; одно на жертву за гріх а одно на жертвопаленнє. 8 І подасть їх священникові; а той принесе наперед те, що на жертву за гріх і скрутить головку йому над шиєю, та не відділить її. 9 І побризкає кровю з жертви за гріх на боки жертівника, останок же крові виллє до стояла жертівника: се жертва за гріх. 10 А друге принесе як жертвопаленнє по установі. І так відправить священник покуту за гріх його, котрим согрішив, і проститься йому. 11 Коли ж і на пару горлиць або пару голубенят не стане його, так мусить подати на свій приніс, хто провинив, десятину ефи муки пшеничної на жертву за гріх; не класти ме на її олії і не класти ме ладану, бо се жертва за гріх. 12 І подасть її священникові і возьме священник із її жменю повну, як частку на спомин, та й воскурить на жертівнику при огняних жертвах Господеві: Се жертва за гріх. 13 І відправить священник покуту за гріх його, котрим провинив у де чому і проститься йому. Останок же буде священникові, як хлібова жертва. 14 І рече Господь Мойсейові: 15 Коли хто спроневіриться і ненароком согрішить проти святощів Господніх, такий мусить принести за свою провину як жертву Господеві барана без скази з отари, і по цінуванню твойму срібла секелями, по секелю святині, на жертву за провину. 16 А що согрішив проти святого, те мусить віддати, та ще пятину додавши, і подати священникові, і священник відправить покуту за гріх його жертвуючи барана, і проститься йому. 17 А коли хто согрішить і переступить котру заповідь Господню, вчинивши, чого не годиться чинити, хоч би не знав, то провинив, і гріх лежить на йому. 18 Такий нехай принесе барана без скази з отари, по цінуванню твойму на жертву за провину; а священник спокутує провину його, котрою провинився не знавши; і проститься йому. 19 Се жертва за провину; існо він провинив перед Господом. 20 І рече Господь Мойсейові: 21 Коли хто согрішить і спроневіриться проти Господа, і запирається перед ближнім своїм в тому, що повірено йому на схованку яке добро, чи то пожичив він чи вкрав; або коли видусить що в ближнього свого, 22 Або знайде загублене та й відпирається того; і кленеться льживо про що б ні було, що люди творять і грішать: 23 Тоді мусить: коли чоловік согрішив і провинив бути так, щоб вернув пожаковане, що пожакував, чи видушене, що видусив, чи повірене, що повірено йому, чи то загублене, що він знайшов; 24 Чи щоб ні було воно, про що клявся льживо, 25 Нехай виплатить сповна, та ще й пятину додасть до того; оддавати ме тому, чиє воно, того дня, як приносити ме жертву за провину. 26 І подасть жертву за провину свою Господеві, барана без скази з отари по цінуванню твойму, на жертву священникові. 27 І очистить священник гріх його перед Господом, і проститься йому, що б ні було, в усьому, що вкоїв провинивши.