1 А се закон про жертву за провину; велика се святощ. 2 На тому місці, де заколюють жертву всепалення, треба заколювати жертву за провину; і крові з неї треба набризкати на жертівник з усіх боків. 3 І ввесь жир треба приносити від неї, курдюк і жир, що вкриває тельбухи. 4 І обидві нирки, й жир, що на них, що на боках, і сальник, що на печінці: з нирками треба відділяти його. 5 І воскурить їх священник на жертівнику як огняну жертву Господеві: се жертва за провину. 6 Увесь музький пол у священників їсти ме її; на святому місці треба їсти її: се велика святощ. 7 Як про жертву за гріх, так і про жертву за провину закон один. Котрий священник покутує нею гріх, тому вона буде. 8 І котрий священник приносити ме чию жертву всепалення, кожа з усепалення, що принесе він, буде йому, священникові. 9 І всякий хлібний дар, що спечено в печі, й усе зготовлене в горшку і пряжене на сковороді: священникові, що його приносить, йому воно буде. 10 І всякий хлібний дар, змішаний з олією або сухий, про всі сини Аронові буде, як про одного так і про другого. 11 А се закон про жертву мирну, що приносять Господеві: 12 Коли як подяку приносить її хто, так треба принести з жертвою подячною коржі прісні, замішані на олії, та ладки прісні, помащені олією, і муку пшеничну, замішану на олії: балабушки политі олією. 13 Опріч коржів з квашеного хліба приносити мусить свій дар, вкупі з своєю жертвою подячною мирною. 14 І приносити мусить він одно з усього того дару як жертвоприношеннє Господеві; се буде священникові, що бризкає кров мирної жертви, йому воно буде. 15 І мясиво з жертви подячної, мирної, його треба їсти в день приносин; не зоставить нічого до ранку з його. 16 А коли приніс його буде обітниця чи добровільна жертва, так того ж дня треба їсти його, а останок треба завтрішнього дня поїсти; 17 Що ж останеться з мясива жертви на третій день, треба спалити на огні. 18 А коли їсти муть мясиво з жертви мирної на третій день, не прийметься вона і ні за що поставиться тому, хто приніс її: гидота буде; і душа, що їла її, візьме на себе гріх. 19 Мясива ж того, до котрого доторкнеться що нечистого, не треба їсти, на огні нехай згорить воно. Що ж до чистого мясива, то кожен чистий може їсти його. 20 А душа, що зʼїла мясива від жертви мирної, що буде Господеві, і бувши сама нечистою, викорениться душа та зміж людей своїх. 21 І коли душа доторкнеться до чого нечистого, до нечистоти людської, чи до нечистої скотини, чи до нечистої огиди, та й попоїсть мясива з жертви мирної, ся душа викорениться зміж людей своїх. 22 І рече Господь Мойсейові: 23 Промов до синів Ізрайлевих і скажи: Ніякого туку товарини, чи з овечок і кіз, не їсти мете. 24 Тук із стерва і тук з того, що зьвір роздере, можна вам брати на потріб в усякій роботі, а їсти зовсім вам не можна. 25 Всяка бо душа, що їсть тук із скотини, котру приносять в огняну жертву Господеві, викорениться зміж людей своїх. 26 І ніякої крові не їсти мете по всіх осадах ваших, чи з птаства чи із скотини. 27 Всяка душа, що попоїсть якої крові, тая душа викорениться зміж людей своїх. 28 І рече Господь Мойсейові: 29 Промов до синів Ізрайлевих і скажи: Хто приносить жертву мирну свою, мусить подати Господеві свій дар від жертви мирної своєї. 30 Рука його подасть огняну жертву Господеві; тук з погруддєм мусить подати: погруддє, щоб принести його як жертву гойдану перед Господом. 31 І воскурить священник тук на жертівнику, а погруддє буде Аронові й синам його. 32 А лопатку праву вашої жертви мирної оддавати мете як дар гойданий священникові. 33 Которий зміж синів Аронових приносить кров із мирної жертви і тук, тому буде лопатка права як пай. 34 Погруддє бо гойданої жертви і лопатку жертвоприношення взяв я у синів Ізрайлевих від мирних жертов їх, та й оддав їх Аронові священникові і синам його як вічну пайку їх від синів Ізрайлевих. 35 Се пай мировання Аронові і пай мировання синам його від огняних жертов Господніх, призначений їм з того дня, як допущено їх священниками до служби Господеві, 36 Котрого заповідав Господь синам Ізрайлевим давати їм того дня, як помазано їх: Установа віковічня в роди ваші. 37 Се закон про жертву огняну, хлібну і про жертву за гріх і про жертву за провину, і про жертву благальну і жертву мирну, 38 Що заповідав Господь Мойсейові на Синай горі того дня, як велів синам Ізрайлевим приносити дари Господеві, в степу Синай.