1 Як же Ахаб оповів Езабелі все, що вчинив Ілия, та як він повбивав усі пророки мечем, 2 Післала Езабель посли до Ілиї сказати: Нехай те й те заподіють мені боги, коли я завтра о сій добі не зроблю з твоєю душею те, саме, що сталось із душею кожного з них. 3 Дізнавшись про се, рушив він і пійшов з відти, щоб рятувати життє своє, й прийшов у Берсабію, що в Юдеї, і лишив там слугу свого, 4 Сам же пійшов у пустиню, за день ходи звідти, прийшов та й сів під яловецьким корчем, і просив смерті собі й промовив: Буде з мене! тепереньки прийми, Господи мою душу, бо я не лучший над батьки мої. 5 Та й ліг і заснув під яловецьким вересом. Аж ось торкнув його ангел й рече йому: Вставай, їж! 6 Позирне Ілия, аж у головах у його печений корж і кінва з водою. І попоїв і напивсь він, та й ліг ізнов спати. 7 Ангел же Господень прийшов удруге, торкнув його й рече: Вставай та попоїж, бо дорога тобі далека. 8 І встав він, попоїв і напивсь, а покріпившись їдою сією, мандрував сорок день і сорок ночей аж до Божої гори Гореба. 9 Там же ввійшов у печеру та й обночувався в ній. Аж ось прийшло до його слово Господнє, й сказано йому: Чого ти тут, Ілиє? 10 Він відказав: Запалав я щиростю про Господа, Бога Саваот, сини бо Ізрайлеві понехали заповіт твій, жертівники твої поруйнували й пророки твої повбивали мечем; зіставсь я один, та вони настають і на мою душу. 11 І сказано йому: Виходь ізвідсі та й стань на горі перед Господом. І ось, Господь проходити ме: велика сильна буря роздираюча гори й розбиваюча скелі, перед Господом; та не в бурі Господь; після бурі трус землі, та не в землетрусі Господь; 12 По трусі земляному огонь, та не в огні Господь; після огня тихе віяннє, (аж там Господь). 13 Почувши се Ілия, затулив лице собі плащем, і вийшов і став у ввіходу в печеру. Тоді заговорив до його голос: Чого ти тут, Ілиє? 14 Відказав він: Запалав я був щиростю про Господа, Бога Саваот, сини бо Ізрайлеві понехали заповіт твій, поруйнували жертівники твої й постинали мечем пророки твої, тільки я зостався, та вони настають і на мою душу. 15 Господь же рече до його: Йди, вернися твоєю дорогою через пустиню у Дамаск, а як прийдеш туди, помаж Азаїла в царя над Сириєю. 16 Егуя ж Намессієнка помаж в царя над Ізраїлем, а Елисея Сафатенка, з Абел-Мехоли, помаж в пророка намість себе; 17 І станеться: Хто втече від меча Азаїлового, того вбє Егуй, а хто втече від меча Егуєвого, того вбє Елисей. 18 Впрочім я зоставив між Ізрайлитянами сім тисяч; усіх тих коліна не пригинались перед Баалом, і уста їх не цілували його. 19 Пійшовши ж ізвідти, найшов Елисея Сафатенка, що саме орав плугом; дванайцять пар (волів) було перед ним, а сам він був при дванайцятій; а коли Ілия приступив до його, кинув на його свій плащ. 20 Сей же, покинувши воли, пійшов слідом за Ілиєю й сказав: Дай мені перш поцілувати панотця мого й паніматку мою, тоді пійду за тобою. Він відказав йому: Йди й вертай назад, бо що належало до мене, те я вчинив тобі. 21 І вернувши до його, узяв пару волів та й заколов їх, а плугом волів зварив мясо їх та й роздав людям, щоб їли. Тоді рушив і пійшов за Ілією й служив йому.