1 Бенадад, царь Сирийський, зібрав усю військову силу свою; й з ним було трийцять і два князї з кіньми й колесницями; й пійшов, обліг Самарию й добував її. 2 І послав посли в город до Ахаба, царя Ізраїлського, 3 І повелів сказати йому: Так говорить Бенадад: срібло твоє й золото твоє — воно моє, й твої молодиці й найлучші сини — мої. 4 І відповів царь Ізраїлський і сказав: Як кажеш, мій пане царю, я твій з усім, що маю. 5 Посли прийшли однакже знов й казали: Так мовляє Бенадад: Я посилав сказати тобі, що срібло твоє й золото твоє, й молодиці твої й синів твоїх мусиш оддати мені; 6 Тим то завтра о сій добі пришлю до тебе людей моїх, щоб вони обшарили твою господу й господи підданих твоїх, і все, що вподобають, позабірали як власне своє. 7 І скликав царь Ізраїлський всі громадські мужі в своїй землі та й каже їм: Бачите ясно, яке зло він задумав; він присилав до мене й зажадав моїх молодиць і дітей, мого срібла й золота, та я не відказав йому. 8 І відповіли йому всі громадські мужі й увесь люд: Не слухай й не згоджуйся. 9 І каже він послам Бенададовим: Скажіте мойму панові, цареві: Все, про що ти присилав первим разом до слуги твого, вчиню; сього ж не можу вчинити. І пійшли посли й віднесли йому відповідь. 10 І прислав до його Бенадад, сказати: Нехай боги заподіють мені те й те, й ще більш причинять, коли пороху Самарийського стане на те, щоб узяти по жмені всім людям, що я їх веду. 11 Царь же Ізраїлський відповів: Скажіть йому: хто підперізується (зброєю), нехай не хвалиться так, як той, хто розперізується. 12 Почувши сю відповідь саме тоді, як попивав із князями в своїх холодних шатрах, повелів людям своїм: Облягайте місто! І вони облягли місто. 13 І ось приступив один пророк до Ахаба, царя Ізраїлського, й рече: Тако глаголе Господь: Чи бачиш оцю велику купу? Я сьогодні подам її тобі в руки, щоб ти зрозумів, що я Господь. 14 І спитав Ахаб: Через кого? І відказав він: Так говорить Господь: Через людей, що під земськими начальниками. І спитав далій: Хто розпічне битву? Відказав той: Ти. 15 І перелічив він людей під земськими войтами, й найшлось їх двісті трийцять і два. Після їх же перелічив увесь люд, усіх Ізрайлитян, сім тисяч. 16 І вирушили вони о півдні, тим часом як Бенадад напивавсь до пяна в холоднику з трийцятьма й двома князями, що прийшли йому на підмогу. 17 Люде земських начальників вирушили перші. І вислав Бенадад, і сказали йому: Вирушили мужі з Самариї. 18 І повелів він: Чи вийшли вони з мирним задумом, чи з боєвим, хапайте їх живцем. 19 Скоро ж вирушили з городу люде земських начальників і військо за ним, — 20 Ударив кожен з них на свого противника. І повтікали Сирийці, Ізрайлитяне ж погнались за ними. А Бенадад, царь Сирийський, втік на коні з кіннотою своєю. 21 Царь же Ізраїлський вирушив та й забрав коні й колесниці, й завдав Сирийцям великий побій. 22 І приступив пророк до царя Ізраїлського й рече йому: Держися мужно, міркуй й розваж, що тобі чинити, бо на той рік наступить знов на тебе царь Сирийський. 23 Слуги ж царя Сирийського говорили йому: Бог їх — се бог гір, тим вони взяли над нами гору; коли б ми бились із ними на поділлі, так певно б ми їх переважили; 24 От же що зроби: відправ усіх царів із їх місць, а намість їх постав гетьманів; 25 І назатягай собі стілько війська, скільки погибло в тебе, й коней й колесниць, скільки було коней й колесниць, та й битись мемо з ними на поділлі, так певно подужаємо їх. І послухав він їх ради й вчинив так. 26 На другий год зібрав Бенадад Сирийців та й двинув під Афек на війну проти Ізраїля. 27 Зібрались і Ізрайлитяне, й набравши живності, вирушили їм на зустріч. І отаборились Ізрайлитяне навпроти них, як дві невеличкі козині купки, тим часом як Сирийці вкрили землю. 28 І прийшов Божий чоловік та й промовив до царя Ізраїлського: Тако глаголе Господь: За те, що Сирийці мовляли: Господь є Богом нагірнім, а не Богом подолянським, подам я тобі на поталу сю величезну купу, щоб ви зрозуміли, що я Господь. 29 І таборували вони один проти одного сім день; на сьомий же день прийшло до бою, й вклали Ізрайлитяне одного дня Сирийців сто тисячей чоловіка піхоти. 30 Що ж позоставалось, повтікали в город Афеку. Там же обваливсь мур на остальніх двайцять і сім тисячей чоловіка. Утік же й Бенадад у місто та й бігав із однієї світлиці в другу. 31 І кажуть йому слуги його: Ми зачували, що царі Ізраїлські милосердні; позволь же нам одягти чересла наші в вереттє, а на голови (шиї) взяти повороззя, та й пійти перед царя Ізраїлського; може, він зоставить тебе живим. 32 От і попідперізувались вереттєм, а на голови взяли повороззя, й подались до царя Ізраїлського та й промовили: Твій слуга Бенадад звелів тобі сказати: Зостав мене з душею! Відказує той: А він ще жив? Він мій брат. 33 Люде сі взяли те за добрий знак і чимскорше підхопили слово з уст його та й промовили: Брат твій Бенадад. Він же каже: Йдіте й приведіть його. І вийшов до його Бенадад, і він посадив його на колесницю. 34 І сказав йому той: Городи, що позабірав отець мій у твого батька, я верну, й можна тобі мати в Дамаску базарі (про торги), як мій отець мав у Самариї; й я, вчинивши вмову, відіду собі. І вчинивши з ним умову, (Ахаб) відпустив його. 35 Під той час один з пророчих мужів сказав, по наказу Господньому, свойму товаришові: Попобий мене! Той же затявсь бити його. 36 І сказав він до його: За те, що не послухав єси слова Господнього, скоро пійдеш від мене, убє тебе лев. І як пійшов той від його, наскочив на його лев, та й убив його. 37 І зустрів він другого чоловіка та й каже: Попобий же мене! І попобив його другий до рани. 38 Тоді пророк пійшов, зупинивсь на дорозї, де мусів їхати царь, і зробив себе незнаним, повязавши повязю очі собі. 39 Коли ж царь переїздив мимо, покликнув він до царя й сказав: Раб твій ходив на війну, аж ось хтось відійшов на бік і привів до мене чоловіка та й каже: Постережи сього чоловіка; коли ж не встережеш, так оддаси за його свою душу, або мусиш одважити талант срібла. 40 Тим часом же, як твій раб робив то се, то те, той якось ізник. — Царь же Ізраїлський каже йому: Так говорить і твій вирок. Ти сам присудив його собі. 41 Він зняв хутенько повязь із очей, і царь впізнав його, що він із пророків. 42 Той же сказав йому: Тако глаголе Господь: Ти випустив із твоїх рук чоловіка, що підпав під мій проклін; за те буде душа твоя за його душу й твій нарід за його нарід. 43 І подавсь царь Ізраїлський додому сумний й сердитий та й прибув у Самарию.