1 По довгому часі прийшло слово Господнє до Ілиї, таке: Йди, покажись Ахабові, а дам дощ на землю. 2 І пійшов Ілия, щоб показатись Ахабові. Панувала ж велика голоднеча в Самариї. 3 І покликав Ахаб Абдію, начальника дворецького. Абдій ж був вельми богобоязливий. 4 І як Езабеля викореняла пророків Господніх, то Абдій взяв сто пророків і ховав їх по півсотні чоловіка по печерах та й обмисляв хлібом і водою. 5 І сказав Ахаб Абдієві: Пійди по царству по всіх криничинах і по всіх байрачних бурчаках, а може знайдеш де траву, щоб рятувати коні й мули, та щоб не повиздихала вся скотина. 6 І поділили вони між себе землю, щоб її скрізь обійти. Ахаб пійшов в один бік, а Абдій двинув у другий бік. 7 Як же Абдій ійшов дорогою, зустрів його несподівано Ілия. Впізнавши його, припав Абдій лицем до землі й промовив: Чи справді се ти, добродію мій, Ілиє? 8 Той відказує: Се я. Йди та скажи твойму панові: Ілия тут! 9 Він же каже: Чим провинив я тобі, що хочеш мене, раба твого, видати Ахабові, щоб убив мене? 10 Так певно, як живе Господь, Бог твій, нема ні народу, ні царства, куди б не посилав мій пан, тебе шукати. Як же йому казали: нема тут його, він брав клятву з царства й люду, що тебе не зустріли. 11 А тепер ти кажеш: Ійди, скажи панові твойму: Ілия тутеньки! 12 Коли ж я пійду від тебе, то дух Господень занесе тебе, хто знає, куди; а як я пійду звістити Ахабові, а він тебе не знайде, так він убє мене; раб же твій з молодощів боявся Господа. 13 Хиба мойму добродієві не переказано, що я вчинив, як Езабель вбивала пророки Господні, як я сто чоловіка з пророків Господніх скривав по півсотні чоловіка в печерах і обмисляв їх хлібом та водою? 14 А ти тепереньки кажеш: Ійди, скажи панові твойму: Ілия тут! він убє мене. 15 Ілия ж рече: Так певно, як жив Господь Саваот, що я на службі в його стою: ще сьогодні покажусь йому. 16 І пійшов Абдій, зустрічати Ахаба, й сповістів його про се. І пійшов Ахаб зустріч Ілиєві. 17 Побачивши ж Ахаб Ілию, промовив до його: То се ти, що трівожиш Ізраїля? 18 Він же відказує: Не я трівожу Ізраїля, а ти й твоя родина, що знехтували заповіді Господні й ходите слідом за Баалами. 19 Тепер же посилай та поскликай до мене всього Ізраїляа на Кармель-гору та й тих чотириста й пятьдесять пророків Баалових із чотирма стами пророків дубровних, що годуються зі столу Езабелиного. 20 І послав Ахаб по всього Ізраїля та й поскликав пророки на Кармель-гору. 21 І наближивсь Ілия до всього народу й промовив: Доки ще кульгати мете на оба боки? Коли Господь є Богом, так ходіте слідом за ним; коли ж се Баал, так слідом за ним ходіте. І не відказав йому люд нічого. 22 І каже Ілия до люду: Я зіставсь один пророк Господень, а пророків Баалових чотириста й пятьдесять чоловіка. 23 Дайте ж нам два бики, і нехай виберуть вони собі одного бика, і розітнуть його на шматки й покладуть на дрова, але не підпалюють, я ж оправлю другого телця й положу на дрова, однак не підпалю; 24 Тоді взивайте ви ймя бога вашого, я ж призову ймя Господа, Бога мого. Которий Бог відповість поломєм, той буде Богом. І відказав увесь люд і промовив: Добре! 25 Промовив тоді Ілия до пророків Баалових: Вибірайте одного бика та й оправте як слід, бо вас більше, й взивайте ймя бога вашого, огню ж не підкладайте. 26 І взяли вони телця, що їм дано, й оправили, й кликали ймя Баалове з ранку та й до полудня, промовляючи: Баале, почуй нас! Та не було ні голосу, ні відповіді. І скакали вони круг жертівника, що построїли. 27 Як було ж о півдні, почав Ілия насьміватись із них і каже: Кличте голосніщ, бо він бог; може він задумався, або чим занятий, або в дорозї, або може й спить, то прокинеться. 28 І кликали вони ще голоснійше, та робили своїм звичаєм нарізки ножиками та списиками, що аж кров текла по них. 29 Минуло й полуднє, а вони все ще біснувались, (та й біснувались) аж до тієї години, коли час було приносити вечірню жертву; однакже не було ні голосу, ні відповіді, ні послуху. 30 І сказав Ілия до всього народу: Приступіте до мене! І приступив до його ввесь люд. І поставив він знов зруйнованого жертівника Господнього, 31 І взяв Ілия дванайцять каменів по лічбі синів Якова, що Господь сказав був йому: Ізраїль буде ймя твоє! 32 І построїв із того каміння жертівника в імя Господнє, та й обвів жертівника округи ровом завбільшки зо дві борозди зерна; 33 І уложив дрова, розтяв бика та й положив на дрова; 34 І повелів: Наберіте чотири цебри води та й вилийте на всепаленнє й на дрова. (І зробили так.) І повелів: Зробіте се вдруге. І зробили вдруге. Тоді повелів: Зробіть і втретє. І зробили втретє. 35 І текла вода навкруги жертівника, так що в каналі було повно води. 36 А коли вже був час приносити вечірню жертву, приступив Ілия й промовив: Господи, Боже Авраамів, Ізааків і Ізрайлів! Покажи сьогодні, що ти один Бог ув Ізраїлі, а я слуга твій, й що я се все вчинив по твойму велінню. 37 Почуй мене, Господи, почуй мене, щоб сей люд зрозумів, що ти, Господи, справдешній Бог, і що ти навернеш серця їх. 38 І спав огонь Господень та й пожер всепаленнє, дрова, каміння й насипану землю, ба й воду вилизав, що була в рові. 39 Як побачив се нарід, то й припав лицем до землі, та й промовив: Господь є Богом, Господь є Богом! 40 Ілия ж повелів їм: Хапайте пророки Баалові! не дайте ні одному з них утекти! І похапали їх, і повїв їх Ілия до потока Кисона та й повбивав там. 41 І сказав Ілия Ахабові: Йди, їж і пий, бо чути дощовий шелест. 42 І пійшов Ахаб їсти й пити, Ілия ж вийшов на верх Кармеля, припав до землі й похилив лице своє аж між коліна свої. 43 І сказав слузї свойму: Йди, подивись проти моря. Той пійшов, подививсь та й каже: Нема нічого. Каже ж йди знов. І ходив той сім разів. 44 За семим же разом каже: Встає саме з моря хмарка, завбільшки на чоловічу долоню. І сказав: Їйди ж, скажи Ахабові: Запрягай та їдь, щоб не захопив тебе дощ. 45 Тимчасом потемніло небо від хмари й вітру та й линув страшенний ливень. Ахаб же сів та й поїхав у Езреель. 46 На Ілию ж сталася рука Господня й він, оперезавши свої чересла, біг поперед Ахабом до Езрееля.