1 І пійшов Самсон у Тимнат, і запізнавсь із Филистійською дівчиною. 2 Вернувшись, оповідав про се батькові й матері та й каже: Запізнавсь я в Тимнаті з Филистійською дівчиною; дайте мені її за жінку. 3 Батько й мати ж відказали йому: Хиба ж між дівчатами твого браття і в усьому народі нашому та нема тобі жінки, що хочеш узяти в чужій стороні у Филистіїв, у необрізаних? Відказує ж Самсон батькові: Сю возьми мені: бо вона сподобалась мені. 4 Не знали ж батько й мати його, що на се була воля Господня, та що він шукав причини навпроти Филистіїв, того бо часу панували Филистії над Ізраїлем. 5 От і пійшов Самсон із батьком та матіррю в Тимнат, і як наближувались вони до виноградників Тимнатських, скочив несподівано проти нього левчук рикаючий. 6 Зійшов тоді на його Господень дух, що він левчука роздер ніби козеня, не мавши в руці нічого. Батькові-матері ж не сказав, що зробив. 7 Тоді прийшов (у Тимнат) та й перемовивсь із дівчиною, і прихилилась вона до Самсона. 8 Трохи згодом ійшов ізнов, щоб її взяти додому, і звернув, щоб глянути на мертвого лева, аж у левиній пащі бжоляний рій із медом. 9 Він забрав його в руки та й їв собі в дорозї, а прийшовши до батька-матері, дав і їм, і вони їли, та й не сказав, що забрав мед із левиного трупу. 10 Потім прийшов батько його до дівчини, і справив Самсон там бенкет: бо так звичайно чинили женихи. 11 І як там побачили його, вибрали трийцять бояр, щоб круг його були. 12 І промовив до них Самсон: Загадаю вам загадку. Як одгадаєте її мені за сім бенкетових днів, так я вам дам трийцять сорочок і трийцять святочних жупанів. 13 Коли ж не зумієте відгадати, так ви мені дасте трийцять сорочок і трийцять святкових жупанів. І відказали йому: Загадуй, почуємо. 14 І рече їм: Вийшла харч з їдючого, солодощі із страшного. Так не змогли вони розвязати загадки в трьох днях. 15 На четвертий же день прохали вони Самсонову жінку: Ублагай бо чоловіка, щоб він розвязав нам загадку, ато спалимо тебе вкупі з батьківським будинком. Чи то ж про те тільки вибрали нас, щоб обідрати нас? 16 І плакала молода Самсонова перед ним і казала: Ой противна я тобі, не любиш мене. Загадав єси моїм землякам загадку, а мені й не звіривсь. Відказав їй: Батькові мойму й матері моїй не звіривсь, а тобі б то звірився? 17 І плакала вона перед ним всі дні, покіль справляли вони бенкет. Семого ж дня виявив таки їй, бо докучливо просила його. Вона ж виявила загадку землякам своїм. 18 От і кажуть вони йому семого дня перед заходом сонця: Що над мед солодше? що над лева страшнійше? І рече їм: Коли б ви моєю телицею не орали, так моєї б загадки не згадали. 19 Найшов тоді на його дух Божий, що він пійшов ув Аскалон, і вбив там трийцять чоловіка, поздіймав з них одежу та й пороздавав святочні жупани тим, що загадку його відгадали. І загорівсь великим гнівом і пійшов у домівку батьківську. 20 Жінка ж Самсона спарувалась із боярином, що був при ньому дружбою.