1 І поприходили всі покоління Ізрайлеві до Давида в Геброн і промовили: Ось ми тіло твоє й кості твої; 2 Уже давно, як ще царював Саул, ти був тим, що водив Ізраїля в поле й приводив додому; до того ж і Господь глаголав до тебе: Ти пасти меш мій нарід Ізраїля і князювати меш над Ізраїлем. 3 І поприходили всі голови Ізрайлеві до царя в Геброн, і вчинив царь Давид у Геброні перед лицем Господнім умову з ними, і помазали вони Давида царем над Ізраїлем. 4 Трийцять год віку було Давидові, як він почав царювати, а царював він сорок літ. 5 У Геброні царював над Юдою сім год і шість місяців, а в Ерусалимі царював трийцять і три годи над усім Ізраїлем і Юдою. 6 І двинув царь із людьми своїми під Ерусалим проти Евузіїв, що жили в тій стороні. Та вони сказали Давидові: Не ввійдеш ти сюди, ні; сліпі й криві проженуть тебе, а се значило: не вламлеться сюди Давид! 7 Давид же зайняв приступом замок Сион, — се Давидове місто. 8 І рече того дня Давид: Хто побивати ме Евузіїв, що ненавидять душу Давидову, нехай вбиває списом і сліпих та кульгавих. З сього й пійшла приповідка: „Сліпий і кривий не ввійде в палату.‟ 9 І осівся Давид на замку та й назвав його городом Давидовим. І утвердив його Давид навкруги, почавши від долини Милло, і з середини. 10 І вбивавсь Давид у потугу все більш та більш, і Господь, Бог Саваот*, був з ним. 11 І прислав Гирам, царь Тирський, посли до Давида, з кедриною, а до того й теслів і мулярів, і они збудували Давидові палати. 12 І зрозумів Давид, що Господь потвердив його царем над Ізраїлем, та що він царство його підняв у гору задля народу свого Ізраїля. 13 І взяв Давид собі ще більш наложниць і жен, як переселивсь із Геброну, й народилось йому ще більше синів і дочок. 14 Ось імена тих, що народились йому в Ерусалимі: Самус, Собаб, Натан і Соломон; 15 Ебсар, Елисуа, Нафек, Яфія, 16 Елисама, Еліада й Елифалет. 17 Як довідалися ж Филистії про помазаннє Давида царем над Ізраїлем, двинули всі Филистії, щоб одоліти Давида. Та сповіщено про се Давида, й він перейшов у твердиню. 18 Як прийшли ж Филистії й розложились по Рефаїм-долині, 19 Поспитав Давид Господа: Чи виступати мені проти Филистіїв? Чи подаси їх мені на поталу? І відказав Давидові Господь: Ійди, я бо подам Филистіїв у руки тобі. 20 І двинув Давид під Баал-Перазим, а побивши їх там, сказав: Господь порозносив моїх ворогів передо мною, як розтікаєся вода! Тим і прозвано те місце Баал-Перазим (Долина розносу). 21 І полишали вони там свої боги, а Давид і люде його позбирали їх (і попалили). 22 І знов прийшли Филистії та й розсипались по Рефаїм-поділлю. 23 Як же поспитав Давид Господа, чи виходити йому проти Филистіїв і чи віддасть їх йому в руки, відказав він: Не йди назустріч їм, а зайди їх ззаду, й нападеш їх від сторони грушевих дерев. 24 І як почуєш такий шелест, наче хто йде по вершках дерев, тоді нападай, бо то Господь вирушив поперед тебе, щоб побити військо Филистійське. 25 І вчинив Давид, як повелів йому Господь, та й побивав Филистіїв від Габаа аж до Газеру.