1 Як довідався Саулів син Евостей, що в Геброні зійшов із світу Абенир, опустив руки, і ввесь Ізраїль засмутився. 2 Було ж у Саулового сина Евостея два мужі, гетьмани прибічників; імя одному Баана, а другому Рихаб, сини Реммона Бееротянина, з потомків Беняминових, бо й Беерот прилічено до Бенямина. 3 (А Бееротяне повтікали в Гиттаїм, і держались там по сей день заволоками. 4 А в Саулового сина Йонатана був син кульгавий. Було йому пять год віку, як прийшли з Езрееля вісті про Саула й Йонатана. І взяла було його нянька та й кинулась на втеки, й коли вона сквапно втікала, упав він та й зробився кульгавим. Звали його Мемфівостей.) 5 Отже Реммонові сини з Беерота, Рихаб та Баана пійшли та й пробрались ув Евостеєву господу під полуденну жару, як той саме ліг на постелі спати. 6 Та й придверниця домова, чистивша пшеницю, й собі схилилась та заснула; от і підкрались Рихаб та брат його Баана, ввійшли в середину, ніби тому, щоб купити пшениці. 7 Як же пробрались вони в будинок, аж той спить собі в опочивальні на постелі, й вони вбили його та й утяли йому голову, і взяли голову його з собою та й ійшли пустинею всю ніч. 8 І принесли вони Евостеєву голову Давидові в Геброн, та й промовили до царя: Ось тобі голова Евостеєва Сауленкова, ворога твого, що хотів згубити з світу тебе; Господь же тепер помстився за пана мого, царя, на Саулі й на потомках його. 9 Давид же дав Рихабові та братові його Баані, синам Реммона з Беероту, таку відповідь: Так певно, як живий Господь, що визволив душу мою з усякої нужди, 10 Коли того, що приніс мені звістку: Саул поліг, і що вважав себе щасливим вістовиком, звелів я взяти й стяти в Секегалі, замість дати йому нагороду, 11 То тепер, коли ледарі вбили чоловіка безвинного в його господі на постелі його, чи ж не буду вимагати крові його від вас, та й не викореню вас із землі? 12 І повелів Давид людям своїм, і повбивали вони їх, повтинали їм руки й ноги та й повішали над ставом у Геброні; Евостеєву ж голову взяли та й поховали в Абенировому гробі в Геброні.