1 І запалав ізнов Господень гнів на Ізраїля, й побудив Давида розказати: Йди, перелічи Ізраїля й Юду: 2 І повелів царь воєводі Йоабові: Пройди по всім поколінням Ізрайлевим від Дана та й до Берсаби й перелічіть народ, щоб мені знати лік народу. 3 І відказав Йоаб цареві: Господь, Бог твій, нехай ще стільки намножить народу, скілько його є, та ще й сто разів стільки, а добродій мій й царь нехай дожиє сього; та на що й про що захотілось сього мойму добродієві й цареві? 4 Та мусів Йоаб з отаманнєм чинити по царському наказові. От і пійшов Йоаб із отаманнєм від царя, щоб складати перелік народу Ізраїльського. 5 І перейшли вони Йордань та й роспочали рахубу в Ароері по правому боці города, що стоїть посеред долини Гадової по дорозї Язеру; 6 Тоді прибули в Галаад та й пройшли до землі Тахтим-Годші, й прибули в Дан-Яан і обійшли Сидон; 7 І прибули в замок Тирський й в усі городи Хивіїв і Канааніїв, і вийшли на полуднє Юдеї в Бирсабію; 8 Пройшовши так по всьому царству, прийшли через девять місяців і двайцять день в Ерусалим. 9 І подав Йоаб цареві перелік, що зроблено при перегляді народу, й налічено Ізрайлитян вісім сот тисяч мужів сильних і спосібних до війни, а Юдеїв пятьсот тисяч. 10 Та вдарила Давида совість після того, як він звелів перелічити люд. І промовив Давид до Господа: Тяжко провинив я тим, що вчинив тепер, але молю тебе, Господи, прости гріх раба твого, бо я вельми (збуяв) нерозумно вчинив. 11 Як же тепер встав Давид другого дня вранці, прийшло слово Господнє до пророка Гада, прозори Давидового; 12 Ійди й скажи Давидові: Так глаголе Господь: Кладу перед тобою три речі; вибери одну, щоб я скарав тебе. 13 І прийшов до Давида Гад, сповістив його про се й рече йому: Виберай, чи має бути в твоїй землі через сім років голоднеча, чи щоб ти три місяці втікав від ворогів твоїх, а вони вганяли за тобою, чи нехай через три дні морова пошесть буде в твоїй землі? Оце ж надумуйсь та й дивись, що маю сказати тому, хто мене послав. 14 І відказує Давид Гадові: Дуже мені тяжко, але нехай впаду я в руки Господні, милосердє бо його велике; людям же в руки впасти не хочу. 15 І послав Господь морову пошесть на Ізрайлитян від досвітку аж по назначений час; і померло люду від Дану до Берсабії сімдесять тисяч чоловіка. 16 Як простяг же ангел руку свою на Ерусалим, щоб вигубити його, зжалівсь Господь над нуждою та й повелів ангелові, що вигублював люд: Годі! одведи руку твою. Ангел же Господень був саме тоді на тоці в Евузія Орни. 17 Вбачаючи же Давид, як ангел побиває народ, благав Господа, промовляючи: Я провинив, я (пастирь) вчинив переступ, се ж вівці — чим вони винні? Оберни ж руку твою проти мене й дому мого! 18 І прийшов того дня до Давида Гад і рече йому: Йди, спорудь Господеві жертівника на тоці в Евузія Орни. 19 І пійшов Давид по слову Гадовому, як повелів Господь. 20 Споглянувши ж Орна й побачивши, що царь із двором своїм простує до його, вийшов і вклонився перед царем лицем до землі. 21 Питає тоді Орна: Чого йде добродій й царь мій до раба свого? І відказав Давид: Щоб купити в тебе гумно, й спорудити жертівника Господеві, й так одвернути пошесть від люду. 22 І каже тоді Орна Давидові: Нехай мій добродій й царь візьме що хоче та й принесе жертву. Ось воли на всепаленнє, й вози й ярма волові на дрова. 23 Се все дає, мій царю, Орна цареві, а Господь, Бог твій, нехай прийме обіт твій. 24 Однак же царь відказав Орні: Ні, я куплю в тебе за гроші, й не хочу приносити Господеві всепаленнє, що мені досталось дармо. От і купив Давид гумно, й воли за пятьдесять срібних секлів. 25 І спорудив там Давид Господеві жертівника й приніс всепаленнє й мирну жертву. І Господь змилосердився над країною, та й одвернув погубу від Ізраїля.