1 Молодик же Самуїл доглядав служби перед Господом під назиром Ілія. Слово Господнє бувало того часу рідко, мало хто мав і видіння Господні. 2 Оце ж того часу, як уклавсь Ілій спати на звиклому свойму місці, і почали йому заплющуватись очі, так що вже не бачив нічого; 3 Також і світильника Божого ще не згашено, лежав і Самуїл у храмі Господньому там, де стояв ковчег Божий: 4 Аж ось озвавсь Господь: Самуїле! Самуїле! Сей відказав: Ось я! 5 Та й побіг до Ілія й каже: Ось я! Ти мене кликав. А той каже: Не кликав я. Лягай знов спати. Він пійшов і ліг спати. 6 Господь же озвавсь ізнов: Самуїле! Самуїле! Схопився Самуїл, пійшов до Ілія й каже: Ось я! Ти мене кликав. Той же відказує: Не кликав, синку. Лягай знов спати. 7 Самуїл же та не взнав ще (голосу) Господа, і не було ще йому обяву. 8 І промовив знов Господь до Самуїла в трете. Він схопився і прийшов до Ілія та й каже: Ось я! Ти ж бо кликав мене. Тоді постеріг Ілій, що се був Господь, що кликав хлопця. 9 І каже Ілій Самуїлові: Ійди, лягай спати, а коли б він тебе кликнув, ти відкажи: Глаголи, Господи, раб твій слухає. І Самуїл пійшов та й ліг на свойму місці. 10 І прийшов Господь, став і промовив, як і за першими разами: Самуїле! Самуїле! Самуїл сказав: Глаголи, твій раб чує. 11 І рече Господь Самуїлові: Я вдію в Ізраїлі таке діло, що хто почує, в того обіуш звиніти ме. 12 Того дня справджу на Ілії все, що я глаголав про його родину; я почну та й докінчу: 13 Я ж обявив йому, що я покараю родину його на віки за ту провину, що він знав, яку сини його чинять погань, та й не зупиняв їх; 14 Оце поклявсь я домові Ілієвому, що переступів родини Ілієвої не спокутувати ні заколюваними жертвами, ні приносами хлібними по віки. 15 І лежав Самуїл до ранку, вранці ж піднявся та й відчинив двері в храмі Господньому; але страхався Самуїл обявити Ілієві се видіннє. 16 Ілій же кликнув Самуїла й каже: Синку Самуїле! Той відказує: Ось я! 17 І питає: Що воно таке, про що говорив до тебе Господь? Не втаюй від мене. Бог зробить те й те тобі, коли що потаїш із того, що він глаголав до тебе. 18 От і поставив перед ним Самуїл усю річ і не вмовчав ні же. Відказав тоді: Він — Господь; що йому до вподоби, те й учинить. 19 Самуїл же виріс, і Господь був із ним, і не дав ні одному слову упасти на землю. 20 І взнав увесь Ізраїль від Дану та й до Берсабиї, що Самуїла явлено пророком в Ізраїлі. 21 І являвся дальш Господь у Силомі, як обявився Самуїлові словом своїм Господнім.