1 І вийшов Давид ізвідти та й утік у Адолламську печеру в горах. Довідавшись про се брати його і уся родина його, поприходили до його. 2 І скупились коло його всякі злиденники й задовжені, й всякі невдоволені люде, і зробився їх отаманом, і пристало до його чоловіка з чотириста. 3 І пійшов Давид ізвідти в Массифу в Моабі і прохав царя Моабійського: Чи не можна б моєму панотцеві і паніматці моїй перебути в вас, покіль я знати му, що Господь удіє зо мною? 4 І помістив їх між прибічники царя Моабійського і жили вони при йому, докіль Давид пробував у тому сховку. 5 Пророк же Гад сказав Давидові: Не сиди дальш у сій рощілині, а збирайся та йди в землю Юдину. І пійшов Давид та й прийшов у ліс Херет. 6 І довідався Саул, що Давид із людьми явився. А седів Саул саме тоді у Гиві під дубом на згіррі, з списом у руці, а всі його надвірні слуги стояли кругом його. 7 І каже Саул своїм слугам кругом себе: Слухайте, Беняминії! чи то ж Ессеєнко дасть вам усім і ниви й виноградники та й понаставляє вас тисячниками й сотниками, 8 Що ви всі змовились проти мене і ніхто мене не сповістив, як мій син побратавсь із сином Ессея, і що ніхто не пожалував мене й не зʼясував мені, що мій син та підмовив проти мене раба мого, як се тепер показалось? 9 Озветься тоді Ідумій Доик, що стояв коло двораків Саулових: Бачив я, як Ессеєнко приходив до Ахимелеха Ахитувенка в Номві; 10 Той питав Господа про його, і харчі дав йому і меч Голіята Филистія. 11 І повелів царь покликати до себе Ахимелеха, сина Ахитувового, священника, й усю його родину, і священників, що були в Номві. І всі вони зявились перед царем. 12 І промовив Саул: Слухай лишень, Ахитувенку! І відказав той: Слухаю, мій повелителю! 13 І питає Саул: Чого ви, ти да Ессеєнко, проти мене змовились, що ти дав йому хліба й меча і питав Бога про його, так щоб він виступив проти мене ворогом, як я тепер дознавсь? 14 І відказав Ахимелех цареві: Хто ж між усіма твоїми слугами так вірен, як Давид? Він же й царський зять, і повнить прикази твої, а в дому твойму в повазї. 15 Хиба ж я вперше тепер питав Бога про його? Ні; нехай царь не винуватить раба свого й усю родину мою, бо раб твій не відав у сій справі нічого, ні малого ні великого. 16 Царь же каже: Мусиш умерти, Ахимелеше, сам ти й увесь дім отця твого. 17 І повелів царь слугам, що стояли побіч його: Йдіте, повбивайте священників Господніх, бо й їх рука з Давидом, і не сповістили мене, хоч і знали, що він утік. Слуги ж царські затялись ізняти руки на священників Господніх. 18 І повелів царь Доикові: Йди, повбивай священників! І пійшов Ідумій Доик, та й повбивав священників, і завдав смерть вісімдесятьом і пятьом, що носили лняне опліччє. 19 І Номву, священниче місто, вигубив мечем, і чоловіків і жінок, і хлопят і немовлят, і коров й вівці й осли, все повбивав. 20 Тільки один син Ахимелехів Ахитувенків, на ймя Абіятар, утік і пристав до Давидових людей. 21 І сповістив Абіятар Давида: Саул побив священники Господні! 22 І сказав Давид Абіятарові: Я знав се ще тоді, коли Ідумій Доик там був, що він се виявить Саулові. Я винуватий за всі душі дому отця твого. 23 Бувай безпечен у мене: Хто чигати ме на мою душу, той чигати ме на твою душу; ти будеш у мене під охороною.