1 І піднявся сатана на Ізраїля, і підвів Давида вчинити перелік Ізрайлитян. 2 І сказав Давид Йоабові та старшинам над народом: Ійдіть, перелічіть Ізрайлитян від Бирсабії до Дана, й подайте мені, щоб я знав їм лік. 3 І сказав Йоаб: Нехай Господь примножить свій народ в сто разів над те, скільки його тепер. Чи не всі ж вони, мій царю добродію, слуги мого добродія? Нащо ж вимагає сього мій добродій? Чому ця провина має впасти на Ізраїля? 4 Та цареве слово перемогло Йоаба. І пійшов Йоаб і обійшов усього Ізраїля, і прийшов у Ерусалим. 5 І подав Йоаб Давидові спис переліченого народу, й було всіх Ізрайлитян тисяча тисяч, і сто тисяч чоловіків добуваючих меча, а Юдеїв — чотириста сімдесять тисяч, добуваючих меча. 6 А левітів та Беняминіїв він не полічив між ними, через те, що слово царське було Йоабові противне. 7 І не до вподоби було в Божих очах се діло, й він покарав Ізраїля. 8 Тоді промовив Давид до Бога: Тяжко согрішив я, що зробив се, та тепер прости провину слузї твоєму, бо я вчинив річ нерозумну. 9 І сказав Господь до Гада, Давидового віщуна, мовляючи: 10 Ійди й скажи Давидові: Так говорить Господь: Три речи ставлю перед тобою; вибірай собі одну з їх, і я нашлю її на тебе. 11 І прийшов Гад до Давида, і сказав йому: Так говорить Господь: вибірай собі: 12 Або три роки голод, або три місяці вганяти муть за тобою твої супротивники, й меч ворогів твоїх досягати ме тебе; або три дні меч Господень і пошесть в краю, й ангел Господній вбиваючий по всіх гряницях ув Ізраїлі. То ж роздивись, що мені відповісти Пославшому мене з сим словом. 13 І промовив Давид до Гада: Дуже мені важко, але ліпше мені впасти в руки Господні, милосердє бо його велике; аби тільки не попастись мені в руки людські. 14 І наслав Господь морову пошесть на Ізраїля, і вмерло Ізрайлитян сімдесять тисяч людей. 15 І послав Бог ангела в Ерусалим, щоб вигубляти його. Так як він почав вигубляти, побачив се Господь і зжалівся над нуждою, і сказав ангелові-губителевї: Годі! тепер опусти твою руку! Ангел же Господень стояв саме над током в Евузія Орни. 16 І підвів Давид свої очи, й вглядів ангела Господнього, стоячого між землею та небом з голим мечем в руці, простягнутим на Ерусалим; і впав Давид і старшини, покриті веретищами, на свої лиця. 17 І промовив Давид до Бога: Чи се ж не я звелів перелічувати народ? Я согрішив і вчинив зло, а що ж зробили оці овечки? Господи, Боже мій! нехай спаде рука твоя на мене й на дім отця мого, а не на народ твій, щоб погубити його. 18 І звелів ангел Господень Гадові, щоб сказав Давідові: Нехай прийде Давид та поставить жертовник Господеві на тоці в Орни, Евузія. 19 І пійшов Давид, по слову Гадовому, що він говорив в ймя Господнє. 20 Орна ж, глянувши горі, побачив — а з ним і чотири сини його — ангела, й вони поховались. Орна молотив саме тоді пшеницю. 21 І прийшов Давид до Орни. Орна, поглянувши і вглядівши Давида, вийшов з току, й поклонився Давидові лицем до землі. 22 І сказав Давид до Орни: Дай мені місце під током, я збудую на ньому жертівник Господеві; яка ціна йому, за таку віддай його, щоб перестала пагуба в народі. 23 І сказав Орна Давидові: Бери собі; роби, мій добродію й царю, що хочеш; от я даю й воли на всепаленнє, й молотільню знадобу на дрова, й пшеницю на принос; усе це даю дармо. 24 І сказав Давид: Ні, я хочу купити в тебе за готові гроші; бо не буду я приносити твоєї власності Господеві, й не буду приности всепалення з дарованого. 25 І дав Давид Орні за те місце шістьсот секлів золота. 26 І построїв там Давид жертівник Господеві, й приніс всепаленнє й жертви мирні; і взивав до Господа, й він вислухав його та й послав огонь із неба на жертівник всепалення. 27 І рече Господь до ангела: Вложи меч твій в його піхву. 28 Зараз таки, як побачив Давид, що Господь вислухав його на тоці Орни Евузія, поспішив принести там жертву. 29 Скриня ж Господня, що її построїв був Мойсей в пустині, і жертівник всепалення були під той час на горі в Габаоні. 30 І не міг Давид пійти туди, щоб шукати (ласки у) Бога, бо був переляканий мечем ангела Господнього.