1 І піднялась уся громада і зняла галас, і плакали люде всю ту ніч. 2 І нарікали на Мойсея та на Арона всі сини Ізрайлеві, і мовляла до них вся громада: Ой, бодай би ми були померли в Египецькій землі, або коли б погибли в тій пустині. 3 І про що веде нас Господь у цю землю? Щоб полягти від меча, та щоб жінки наші і діти наші зробилися здобичею? Хиба ж не лучче нам, вернути в Египет? 4 І мовляли одно одному: Виберемо собі голову над нами, та й вернемось в Египет? 5 І впали Мойсей та Арон на лиця свої ниць перед усією громадою синів Ізрайлевих. 6 А Йозуа Нуненко та Калеб Єфуненко, вони із тих, що ходили на розглядини в ту країну, пороздирали на собі одіж, 7 І промовили вони до всієї громади синів Ізрайлевих: Земля, що нею переходили ми, щоб розвідати, земля тая дуже, дуже добра. 8 Коли до нас милость Господня, так приведе нас він в цю землю, та й дасть нам її, земля ж ся тече молоком та медом. 9 Тільки проти Господа не бунтуйтесь; і не лякайтесь людей в тій україні; бо вони будуть хлібом про нас. Защити в них не стало, а Господь із нами; не лякайтесь їх! 10 І сказала вся громада, щоб каміннєм побити їх. Тоді обявилась слава Господня в соборному наметі перед усіма синами Ізрайлевими. 11 І рече Господь Мойсейові. А докіль ще буде зневажати мене сей люд, і докіль ще не мати муть вони віри мені на всі знамена що я сотворив їх між ними? 12 Вдарю на них мором і вигублю їх; і зроблю тебе народом, більшим і потужніщим як вони. 13 І промовив Мойсей до Господа: Почують се Египтяне; бо потугою твоєю випровадив єси люд сей зміж них; 14 І скажуть осадникам сієї країни, вони ж чули, що ти, Господе, посеред люду свого, що тебе, Господе, око в око бачять вони, та що хмара твоя стоїть над ними, і в хмаряному стовпі ти сам ідеш поперед ними за дня, в стовпі поломяному в ночі. 15 А вбєш ти люд сей, як одного чоловіка, тоді й говорити муть народи, що чували про славу твою, кажучи: 16 Тому повбивав Господь їх у степу, що не здолів привести люд сей в ту землю, що про неї клявся їм. 17 Нехай же оце возвеличиться сила твоя, Господе, як обітував єси словами: 18 Господь повільний до гніву і великий милостю, прощає провину й переступи, хоч не вважає безвинним винуватого, карає провину батьківську на синах у третьому й четвертому коліні. 19 Прости ж провину люду сього по великому милосердю твому, так як простив єси людові сьому від Египту аж досі! 20 І рече Господь: Прощаю по слову твому. 21 Но все таки, так існо, як я живий, сповниться вся земля славою Господньою; 22 Всі ж люде ті, що вбачали славу мою і знамення мої, що я сотворив їх у Египті і в степу, і спокушували мене десять раз і не слухали голосу мого, 23 Вони не побачять землі, що про неї клявсь я батькам їх, всі, що зневажили мене, не бачити муть її. 24 Но слугу мого Калеба, в котрого дух инший, і котрий пійшов за мною, приведу в землю, до якої сам він ходив, і внаслідує її насіннє його. 25 Амаликії ж та Канаанії живуть у долині; завтра обернітесь і рушайте в степ по дорозї до Червоного моря. 26 І рече Господь Мойсейові й Аронові: 27 Як довго терпіти мені сю ледачу громаду, що нарікає на мене? Чув я наріканнє синів Ізраїля, котрим дорікають мені. 28 Скажи їм: Як жив я, мовить Господь: як мовляли ви в слухи мені, так і зроблю з вами. 29 В пустині сій поляжуть ваші трупи, всі перелічені ваші по всій вашій лічбі, від двайцяти років і старше, що нарікали на мене. 30 Опріч Калеба Єфуненка та Йозуи Нуненка не увійдете ви в землю, котру оддати вам на оселю я, піднявши руку мою, клявся: приведу вас у неї. 31 Діточок же ваших, про котрих ви мовляли, що здобичею вони будуть, їх приведу туди, нехай пізнають землю, котрою ви гордували. 32 Ви ж поляжете трупом в сьому степу; 33 А діти ваші будуть попасати в пустині сорок років і носити блудування ваші, покіль не поляжете всі трупом у степу. 34 По лічбі сорока днів, що ходили ви в землю на розвідини, ви понесете кару за гріхи ваші сорок років, один рік за один день, щоб ви зрозуміли, що се значить, як я одвернусь від вас. 35 Сам я, Господь, говорю і зроблю так з ледачою сією громадою, що встала проти мене! У степу сьому вони погибнуть і помруть. 36 І чоловіки, що посилав їх Мойсей на розвідини в ту землю, і що вернувшись, рознесли погану поголоску про сю землю, і довели цілу громаду до нарікання на мене. 37 Ті мужі, що рознесли погану поголоску про землю, померли від пошесті перед Господом. 38 Но Йозуа Нуненко та Калеб Єфуненко зостались живими із тих чоловіків, що ходили на провідки землі. 39 І як промовив Мойсей слова ті до всіх синів Ізрайлевих, то сумували люде вельми. 40 І вставши вранці, щоб зійти на верховини гір, казали: Ось ми ту і рушимо до того місця, про яке казав Господь; бо ми провинили. 41 І каже Мойсей: Чого ви хочете переступити слово Господнє? Не вдасться бо вам! 42 Не рушайте в гори, бо нема Господа між вами; а то побють вас вороги ваші; 43 Бо там Амелекії та Канаанії перед вами, і поляжете від меча їх. Ви одвернулись від Господа; тому не буде Господь з вами. 44 Та зʼосьмілились вони піднятись на гірські верховини; тільки скриня завіту Господнього і Мойсей не рушили із табору. І зійшли з гори Амалекії та Канаанії, що жили на тих горах, та й побили їх, і загнали аж до Горми.