1 Слово, що надійшло до Еремії від Господа: 2 Увійди в двері дому Господнього й промов там оце слово, й скажи: Вислухайте слово Господнє, ви всі Юдеї, що ввіходите в ці двері поклонитись Господеві. 3 Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїля: Направте путі ваши і вчинки ваші, тоді дам я вам жити на сьому займищі. 4 Не покладайте надії тілько в лестивих словах: „Храм Господень, храм Господень, храм Господень!‟ 5 Бо тілько тоді, як цілком поправите путі ваші й учинки ваші, коли чинити мете праведний суд між чоловіком а його супротивником, 6 Не тіснити мете чужениці, сироти й удови, та не проливати мете безвинної крови на сьому місці й не ходити мете слідом за чужими богами собі на лихо, 7 Тілько тоді дам вам жити на сьому займищі, в землі, що наділив отцям вашим від роду та й до роду. 8 Ви ж уповаєте на лестиві речі, що не принесуть вам ніякого пожитку. 9 Як то? ви крадете, вбиваєте, перелюбкуєте й присягаєте криво, кадите перед Баалом й бігаєте слідом за чужими богами, що їх не знаєте, 10 А тоді йдете й приступаєте перед мене в сьому дому, названому моїм імям, та й говорите: „Ми спасені,‟ хоч вперед коїли всі ті гидоти. 11 Чи не зробився ж вертепом розбишак ув очах у вас дім сей, що названий моїм імям? Я, я сам бачу се, говорить Господь. 12 Ійдіте ж до місця мого в Сило, де я у давні часи призначив пробуток іменні мойму, та й подивітесь, що вдіяв я йому за ледарство людей моїх, Ізраїля. 13 От і нині, за те ж саме, що коїте таке ж беззаконство, говорить Господь, і хоч я раз-пораз говорив до вас, а ви не слухали мене, і кликав вас, а ви не озивались, — 14 Вчиню так само з сим домом, що його названо моїм імям, і що на його вповаєте, та й з тим місцем, що наділив вам і вашим отцям, — як учинив із Силомом. 15 І відопхну вас ізперед мене, як відопхнув браттє ваше, усе потомство Ефраїмове. 16 Ти ж не благай мене за сих людей, не молись гаряче за них, й не всиловуйся передо мною, бо не вислухаю тебе. 17 Хиба не бачиш сам, що вони коять по городах Юдиних й по улицях Ерусалимських? 18 Дітвора збірає дрова, а батьки запалюють огонь, жіноцтво ж замішує тісто, щоб напекти пирожків небесній цариці та приносити ливну жертву чужим богам, на досаду мені. 19 Та чи мені ж вони допікають, говорить Господь, — а не самим собі на свій сором? 20 Тим то ось як говорить Господь Бог: Оце виливається гнів мій й досада моя на се місце, на людей і на скотину, на дерева польові й на земляні плоди, й загориться та й не згасне. 21 Так говорить Господь сил, Бог Ізраїля: Прибавляйте собі всепалення ваші до кожної жертви вашої, та й їжте мясиво її; 22 Я бо не говорив і не заповідав отцям вашим про всепаленнє й жертву, як виводив їх із Египту, 23 Но дав їм таку заповідь: Слухайте голосу мого, то я буду Богом вашим, а ви будете людьми моїми; і ходіте кожною дорогою, що я вказую вам, щоб вам було добре. 24 Вони ж не слухали й не нахиляли уха свого, а жили по думці й упрямості ледачого серця свого, й повернулись до мене плечима, не лицем. 25 З того часу, як вийшли батьки ваші з Египту, та й по сей час, посилав я всіх слугів моїх, — пророків, день у день, без устанку; 26 Та вони не слухали мене, не нахиляли уха свого; ні, показували себе що раз більш тугошиїми, гірш як отці їх. 27 Та як і ти промовляти меш до них сі слова, то вони тебе не будуть слухати; як їх кликати меш, вони до тебе не будуть озиватись. 28 Тоді казати меш до них: Ой ти, люде, що не слухаєш повеління Господа, Бога свого, і не приймаєш науки його! зникла правда в них, наче б віднято її від уст їх. 29 Обстрижи ж волоссє твоє та відкинь геть, і заголоси плачем голосним по горах, бо відкинув Господь і відопхнув кодло, що стягнуло на себе досаду його. 30 Синове бо Юдині коять зло перед очима моїми, говорить Господь, у дому, названому моїм імям, поставили гидоту свою, щоб опоганити його. 31 І построїли висоти Тофет в долині потомків Енномових, щоб там палити синів своїх і дочки свої, чого я не заповідував, і що на думку мені не приходило. 32 За те надходить уже час, говорить Господь, що се місце не звати муть Тофетом і долиною синів Енномових, а долиною душогубною, та й ховати муть в Тофеті, бо не буде місця. 33 І буде труп сих людей поживою птаству піднебесному й дикому зьвіррю, й нікому буде їх відганяти. 34 І перерву по городах Юдиних і по улицях Ерусалимських співи радості й веселощів, співи про молодого князя й про молоду княгиню, бо земля тая стане пустинею.