1 Седекії було двайцять і один рік, як став царем, а царював він у Ерусалимі одинайцять років. Імя матери його було Хамуталь — Ереміївна, родом із Либни. 2 І чинив він таке, що було не до вподоби Господеві, притьма як чинив Йоаким. 3 Через те був гнів Господень над Ерусалимом та над Юдою такий, що відкинув їх від лиця свого. І одпав Седекія від царя Вавилонського. 4 І сталось: у девятому році свого царювання, у десятому місяці прийшов Навуходонозор, царь Вавилонський, сам і все військо його проти Ерусалиму, й облягли його та й насипали навкруги його вал. 5 І був город ув облязї до одинайцятого року царювання Седекіїного, 6 У четвертому ж місяці, на девятий день місяця, опановала голоднеча город і люде не мали що їсти. 7 То ж зроблено проломину в міскім мурі, й (царь та й) усі військові люде втекли вночі через ворота, що між двома мурами коло царського саду, та й пійшли дорогою в степ, — Халдеї ж облягали місто навкруги. 8 І погналось військо Халдейське за царем та й наздогнали Седекію в степах Ерихонських, а все його військо порозбігалось від него. 9 І схопили царя та й повели до царя Вавилонського в Риблу, в Емат-країні, й той вирік йому засуд: 10 Царь Вавилонський велів позаколювати синів Седекіїних перед його ж очима, так само заколено й усіх князїв Юдейських в Риблі; 11 Седекію ж осліпили, закували в кайдани, й повів його царь Вавилонський у Вавилон та й посадив у вязницю аж до дня смерті його. 12 У пятому ж місяці, на десятий день місяця, — се був девятнайцятий рік царювання Навуходонозорового, прибув Навузардан, отаман прибічників, вірний слуга в царя Вавилонського, в Ерусалим, 13 І спалив дім Господень і царську палату та й усі великі будинки в Ерусалимі; 14 Усі ж мури навкруги Ерусалиму повалило військо Халдейське, що було при отаманові прибічників. 15 А останок люду, що зостававсь у городі й утікачів, що перейшли були до царя Вавилонського, й загалом простий нарід перевів Навузардан, старший над прибічниками, в Вавилон. 16 Тілько немного вбогих людей зоставив Навузардан, отаман прибічників, у краю виноградарями та пахарями (хліборобами). 17 А стовпи мідяні, що були в Господньому дому, й підніжки, й мідяне море, що було в храму Господньому, порозбивали Халдеї та й позабірали всю мідь із них у Вавилон. 18 Позабірали й казани, лопатки, ножі, миски й увесь мідяний посуд, що його вживано до служби; 19 І полумиски й кліщики, чаші, й кубки й кадильниці й кінви, що ні було золоте й срібне, позабірав отаман прибічників. 20 Стовпи два, одно море й дванайцять мідяних волів, що служили за підніжки, а що постарав царь Соломон до Господнього дому, — міді з усього того посуду не було ваги. 21 А ті стовпи були, кожний стовп вісімнайцять локот заввишки, й поворозка в дванайцять локот обіймала його; а були вони порожні в середині, стінки ж були на чотирі палці. 22 А на стовпі був мідяний вінець, на пять локот заввишки, й сітка й гранатові яблочка навкруги вінця, усе мідяне; те ж саме й на другому стовпі з гранатовими яблочками. 23 А було висящих гранатових яблок девятьдесять і шість, усіх же яблок, сітками обведених — сотня. 24 І взяв отаман прибічників первосвященника Сераїю і второго священника Зефанію й трьох придверників. 25 А з городу взяв одного скопця, що старшинував над військовими людьми, та сімох невідступних прибічників царських, що знайдено в городі, і головного писаря військового, що затягав людей в країні до військової служби, та шістьдесять чоловіка з народу землі, що знайдено в місті. 26 Оціх то позабірав Навузардан, отаман прибічників, та й одвів їх до царя Вавилонського в Риблу; 27 Царь же Вавилонський повелів повбивати їх у Риблі, в Емат-країні. Так і виселено Юду з землі його. 28 Ось скілько люду поодводив Навуходонозор: у сьомому році (царювання свого) три тисячі двайцять і три Юдеї; 29 У вісімнайцятому році Навуходонозоровому — з Ерусалиму вісім сот трийцять і дві душі; 30 У двайцять третьому році Навуходонозоровому одвів Навузардан, отаман прибічників, Юдеїв сімсот сорок і пять душ, усього чотири тисячі й шістьсот. 31 У трийцять сьомому році по переведенню в неволю Ехонії, царя Юдейського, у дванайцятому місяці, двайцять пятого дня місяця, Евильмеродах, царь Вавилонський, того року, як почав царювати, помилував Ехонію, царя Юдейського, й вивів його з темниці. 32 І розмовляв із ним прихильно, й поставив престол його над престолами инших царів, що були в його в Вавилоні; 33 І перемінив вязницьку одіж його, і він трапезував повсяк день у його, поки жив на світі. 34 І харчове його — щоденне харчове — давано йому від царя на кожний день по всі дні життя його.