1 Слово, що надійшло до Еремії від Господа: 2 Так говорить Господь, Бог Ізрайлів: Посписуй собі в книзї всі слова, які я казав тобі: 3 Ось бо надходить час, говорить Господь, що заверну з неволі нарід мій, Ізраїля й Юду, говорить Господь, і приведу їх назад у землю, що наділив їх отцям, і посядуть її. 4 Се ж ті слова, що сказав Господь про Ізраїля й Юду. 5 Сказав же так Господь: Чути голос метушні і страху, а не миру. 6 Поспитайте й міркуйте: чи мужчина роджає? А чом же бачу в усіх мужів руки на череслах, мов у породілі, а всі поблідли на лиці? 7 Ой горе! страшний той день, не було такого; нещасний час для Якова, але йому прийде рятунок. 8 Того бо часу, говорить Господь сил небесних, поламлю ярмо на шиї його й порозриваю повороззє його, й не буде він уже чужинцям служити; 9 Ні, служити муть вони Господеві, свойму Богові, та свойму цареві Давидові, що (з його роду) розбуджу їм. 10 Тим же то не лякайся, мій рабе, Якове, говорить Господь, і не страхайся, Ізраїлю: вирятую бо тебе з далекої землі і потомків твоїх з краю неволі; і вернеться Яков додому, та й жити ме в супокою і безпечен, і ніхто не буде лякати його. 11 Я бо з тобою, говорить Господь, щоб тебе рятувати: Я вигублю всі народи, що проміж ними тебе розкинув, а тебе не вигублю; буду карати тебе, але помірно, некараним же не зоставлю тебе. 12 Так бо говорить Господь: Рана твоя невилічима; синці твої болючі; 13 Ніхто не журиться твоєю справою, щоб перевязати рану твою; ліку на вигоєннє нема тобі; 14 Усі, кого ти приятельом собі вважав, забули на тебе, й не питають про тебе; бо я побив тебе ударами неприязними, жорстокою карою за многі провини твої за безліч гріхів твоїх. 15 Чого ж кричиш, що ти поранений, що біль твій тяжкий? Се ж за многі провини твої, за безліч гріхів твоїх я вчинив тобі теє. 16 Та всі, що тебе жеруть, будуть пожерті; всі вороги твої пійдуть у неволю; ті що тебе пустошили, будуть спустошені, і всі, що тебе гарбали, будуть загарбані. 17 Я перевяжу рани твої та й вигою й знаки по них, говорить Господь. Тебе звали одкиненим, говорили: Ось Сион, що про його ніхто й не питає! 18 Так Господь ось як говорить: Ось, я заверну з полону шатра (родини) Яковові та й змилосерджуся над господами його, й побудуєсь наново місто на узгіррю свойму, та й храм построїться по давному. 19 І понесеться з них подяка й лунати муть веселощі; й буду намножувати їх, а не поменшувати, й доведу їх до честі, й не дам їх зневажати. 20 С ини Яковові будуть у мене такими, як перше, й громада його стояти ме передо мною твердо; усіх же гонителів його буду карати. 21 І вийде гетьман його з него самого, й володарь його народиться зпосеред него; й я пригорну його, й він приступить до мене; бо й хто ж би зважився сам приступити до мене? говорить Господь. 22 І будете ви моїм народом, а я буду вашим Богом. 23 Ось, гнів Господень зривається хуртовиною, буря грізна; вона спадає на голову безбожних! 24 Не відвернеться палкий гнів Господень, аж докіль не докаже й не спевнить задумів серця свого. Зрозумієте се в днях послідних.