1 А се слова того письма, яке послав був пророк Еремія з Ерусалиму до останку найзначнійших між полонянами й до священників й пророків та до всього люду, що їх перевів Навуходонозор, царь Вавилонський, із Ерусалиму в Вавилон, — 2 Після того, як пійшли туди з Ерусалиму царь Ехонія й цариця й скопці, князї Юдейські й Ерусалимські, та теслі й ковалі, — 3 А послав через Елеасу Сафаненка та Гемарію Хелкієнка, що їх Седекія, царь Юдейський, посилав до Навуходонозора, царя Вавилонського: 4 Так говорить Господь сил небесних, Бог Ізраїля, до всіх полонян, що їх повиводив із Ерусалиму в Вавилон: 5 Будуйте доми та й живіть у них; насаджуйте сади та й поживайте їх плоди; 6 Беріте жени й появлюйте синів та дочок; та й синам вашим беріть жени, а дочки ваші оддавайте заміж, щоб роджали сини й дочки, щоб вас там намножувалось, а не меншало; 7 Дбайте про добро того міста, куди я вас позасилав, і молітесь за його Господеві, бо його гаразд — і ваш гаразд. 8 Так бо говорить Господь Саваот, Бог Ізрайлів: Не давайте себе ошуковати вашим пророкам, що між вами, та вашим віщунам, і не діймайте віри снам, що вам сняться; 9 Неправду пророкують вони вам в імя моє; не посилав я їх, — говорить Господь. 10 Так бо говорить Господь: Аж як упливе вам повних сімдесять років у Вавилоні, аж тоді я навідаюсь до вас і справджу моє прихильне про вас слово, завернути вас у се місце*. 11 Бо тілько я самий знаю задуми мої про вас, говорить Господь, — задуми на добро, а не на лихо, щоб забезпечити вам будущину й надію. 12 Ви покликнете до мене, й вернетесь; помолитесь, і я почую вас; 13 І шукати мете мене та й знайдете, як тілько шукати мете мене всім серцем вашим. 14 І я дам вам ізнайти мене, говорить Господь, і поверну вас із неволі й позбіраю вас із усіх народів і з усіх місць, куди вас був повиганяв, говорить Господь, приведу вас назад у те місце, звідки вас вивів. 15 Ви кажете: Господь збудив нам пророків й в Вавилоні. 16 Ось же як Господь говорить найперш про царя, що седить на Давидовому престолі, й про всі люде, що живуть у сьому городі, — про ваше браттє, що не позаймано в полонь, — 17 Так говорить Господь Саваот: Се я наведу на них меча, голоднечу й помір, і зроблю їх такими, як та кисла смоква, така погана, що неможна й їсти, 18 І гонити му за ними з мечем, голоднечею й мором, і подам їх у зневагу всім царствам на землі, в прокляттє й дивовижу, в посьміх і поругу між усіма народами, куди їх повиганяю, — 19 За те, що вони слів моїх не слухали, говорить Господь, із якими я заздалегідь раз-пораз посилав рабів моїх, пророків, а вони не слухали, говорить Господь. 20 А тепер ви, всі полоняне, що я позасилав вас із Ерусалиму в Вавилон, почуйте слово Господнє: 21 Так говорить Господь сил небесних, Бог Ізраїля, про Ахава Колієнка й про Седекію Маасеєнка, що пророкують вам лож в імя моє: Я подам їх на поталу Навуходонозорові, цареві Вавилонському, а сей зробить їм смерть перед очима в вас. 22 І ввійде по них звичай у всіх полонян Юдейських у Вавилоні, ось як проклинати: Нехай тобі Господь так зробить, як Седекії й Ахавові, що їх Навуходонозор, царь Вавилонський, на огні пожарив! 23 За те, що в Ізраїлі бесчесть коїли: перелюбкували з женами ближніх своїх та в моє імя говорили лож, що я не заповідав їм. Я знаю про се, сам я тому свідок, — говорить Господь. 24 До Шемаїї ж Нехеламія промов: 25 Так говорить Господь сил небесних, Бог Ізрайлів: За те, що посилав єси від свого імення письма до всього люду в Ерусалимі й до священника Софонії Маасеєнка, та й до всіх священників, і писав: 26 Господь поставив тебе намість священника Йодая, щоб ти в Господньому дому наглядав за кожним несамовитим та віщуючим, і щоб такого саджав у темницю та в колоду; 27 Чом же ти не заборониш Еремії з Анатоту пророкувати в вас? 28 Він же бо прислав і до нас у Вавилон сказати: Неволя ще довго протягнеться: будуйте собі домівки та й живіть у них, насаджуйте сади та й споживайте плод їх. 29 Священник Софонія прочитав се письмо перед пророком Еремієм. 30 І надійшло слово Господнє до Еремії, таке: 31 Пошли до всіх полонян сказати: Так говорить Господь про Шемаїю Нехеламія: За се, що Шемаїя пророкує в вас, я же не посилав його, й він вас туманить пустою надією, — 32 За те, — говорить Господь — покараю я Шемаїю Нехеламія й його потомків; не мати ме він такого потомка, щоб жив серед люду сього, та й не діжде бачити добра, що я вчиню людові мойму, говорить Господь, бо він говорив на перекір Господеві.