1 Слово, що надійшло до Еремії від Господа: 2 Устань та йди в домівку до ганчаря; там я дам тобі почути слово моє. 3 І пійшов я в домівку до ганчаря, і застав його за ганчарською роботою на кружалі. 4 І зопсувалась посудина, що саме ліпив її з глини, в руці в його; й зробив він знов із неї другу посудину, як сам схотів. 5 І надійшло до мене слово Господнє таке: 6 Чи не можу ж я вчинити з вами, доме Ізраїля, так, як сей ганчарь? сказав Господь. Ось, чим глина в руці в ганчаря, тим і ви в мене в руці, доме Ізрайлів. 7 Часом погрожу я якому народові або царству, що викореню його, сокрушу, погублю; 8 Як же обернеться той народ, що я погрожував йому, та покине ледарство своє, то я одкладаю те лихо, яке задумав йому заподіяти. 9 Часом же проречу якому народові чи царству підняти його вгору й утвердити; 10 Він же стане коїти зло перед очима в мене й не слухати заповіту мого, — от я й відміню те добро, яким хотів наділити його. 11 Оце ж скажи мужам Юдиним і осадникам Ерусалимським: Так говорить Господь: Ось, я приготовив і задумав проти вас лихо; навертайтесь же кожний від злої дороги вашої і простуйте путі ваші й поступки ваші. 12 Вони ж кажуть: Не надійся; ми ходити мем своїм робом і будемо ходити упрямо за нашим ледачим серцем. 13 Тим же то ось як говорить Господь: Поспитайте між народами, чи хто чував коли таке? (давна) діва Ізрайлева вчинила страшенне діло. 14 Чи покидає сніг високу скелю Ливанську? чи зсякають із других місць текучі холодні води? 15 Мої ж люде покинули мене; кадять марнотам, спотикнулись на дорогах своїх, покинули давнезні дороги, щоб блукати стежками по бездоріжжях, — 16 Щоби зробити свою землю пострахом, повсячасним сьміховищем, так що хто переходити ме нею, здивується й похитає головою своєю. 17 Наче восточнім вітром розвію людей сих перед ворогом; плечима, не лицем обернусь до них при лихій годині. 18 А вони сказали: „Нумо, вчинімо змовини проти Еремії; бо й без него не щезне закон у священника й порада в мудрого й слово в пророка; нумо лишень, побиймо його язиком; не будемо прислуховатись словам його.‟ 19 Зглянься, Господи, на мене та почуй речі моїх противників! 20 Чи годиться ж віддячувати злом за добро? а вони мені яму копають. Спогадай, що я все стояв перед тобою, благаючи добра їм, аби гнів твій від них одвернути. 21 Оце ж ти певно оддаси синів їх на голоднечу й самих їх подаси на поталу мечу, — щоб їх жени були бездітницями та вдовицями, щоб чоловіки померли мором, а молодики полягли в бою від меча. 22 Із домівок їх буде чути крик, бо ти несподівано приведеш ватаги на них; за те що вони копають яму, щоб мене піймати, і розставляють потай сіті на мої ноги. 23 Ти ж, Господи, знаєш усі їх задуми проти мене; не прости ж неправедності їх, і гріхи їх не змивай перед лицем твоїм; нехай вони поваляться перед тобою; вчини з ними по правді в часі гніву твого.