1 І надійшло до мене слово Господнє: 2 Не бери собі жени, й нехай небуде в тебе синів і дочок в сій землі. 3 Так бо говорить Господь про синів й дочок, що родити муться на сьому місці, і про їх матерей, що роджати муть їх, і про їх отців, що появляти муть їх у сій країні: 4 Тяжкими родами смерті помруть вони, і не будуть їх ані оплакувати ані ховати; гноєм лежати будуть верх землі; мечем і голодом будуть вигублюватись, а труп їх годувати ме птаство піднебесне та зьвіррє земнє. 5 Ще ж так говорить Господь: Не ввіходь у господу до сумуючих і не ходи плакати та жалувати з ними; бо відняв я спокій сьому народові, говорить Господь, і змилуваннє й спожаліннє. 6 І повимірає все велике й мале в цій країні, й не будуть себе нарізувати, ані обстригати голови по них. 7 І не будуть їм ломити в смутку хліба на розраду по мертвому, й не будуть подавати їм розважального кубка по батькові чи по матері. 8 Так само не ходи й у таку господу, де бенкетують, щоб із ними седіти, їсти та пити; 9 Так бо говорить Господь Саваот, Бог Ізраїля: Ось, я перерву в сьому місці перед очима в вас і за живота вашого голоси радощів і веселощів, та співи молодому князеві й молодій княгині. 10 Як перекажеш сьому народові всі оці слова, й вони казати муть до тебе: За що Господь вирік усе те велике зло, й яка наша провина та які наші гріхи, що ми вчинили проти Господа, Бога нашого? — 11 То скажи їм: За те, що ваші батьки покинули мене, говорить Господь, — і пійшли слідом за другими богами й служили їм та припадали перед ними, мене ж покинули й не держали закону мого; 12 Ви ж коїте ще гірше від батьків ваших, і живете кожний по упрямості ледачого серця свого, не слухаючи мене. 13 За се викину вас із сієї країни в землю, що ні ви, ні батьки ваші її не знали, і там ви служити мете день і ніч иншим богам; я бо не змилосерджуся до вас. 14 Тим же то ось, приходить час, говорить Господь, що вже не казати муть: Так певно, як жив Господь, що вивів синів Ізраїлських із Египту, 15 Але: Так певно, як жив Господь, що повиводив синів Ізраїлських із північньої землі й з усіх земель, куди їх був повиганяв; бо я заверну їх ще в їх землю, котру наділив отцям їх. 16 Тим часом пошлю многих рибалок, говорить Господь, щоб їх повиловлювали, а потім пошлю многих ловців, щоб уганяли за ними по кожній горі й по кожному узгіррю й по всіх скеляних рощілинах. 17 Очі бо мої на всіх стежках їх; не сховані вони від мене, й не закрита неправедність їх від очей моїх. 18 Перше всього одплачу їм за многі гріхи їх, за те, що зʼогидили землю мою, і трупами для ідолів своїх та гидотами своїми сповнили насліддє моє. 19 Ой Господи, сило моя й твердине моя й утечище моє в лихій годині! До тебе навернуться народи від країв землі і скажуть: Саму тілько лож внаслідували батьки наші, марноту й таке, з чого ніякого хісна нема. 20 Чи то ж чоловік може поробити собі боги, хоч вони не боги? 21 Тим же то я покажу їм нині, покажу їм руку мою й потугу мою, й зрозуміють, що моє імя — Господь.