1 Праведним останеш ти, Господи, як би я хотів судитись із тобою, а все таки буду я говорити до тебе про правосуд: чом се щаститься безбожним на їх дорозї, і добре дієсь зрадливим? 2 Ти понасаджував їх, і вони позакоренювались; ростуть і плодяться. Ти близько в них на устах, та далеко від серця їх. 3 Мене ж Господи, ти знаєш, бачиш наскрізь і вивідуєш серце моє, яке воно до тебе. Відлучи їх, як вівці на заріз, і наготуй їх на день убивання. 4 Чи довго ще сумувати ме земля та сохнути ме зело на всіх полях? Через ледарство тих, що живуть на їй, зникає зьвірина й птаство; вони бо провадять: Він і не побачить, що з нами буде. 5 Коли ти втікав перед пішими та й утомився, як же втікати меш навзаводи з комонником? і коли тілько здавалось тобі, що ти безпечен в затишній країні, то що чинити меш, як розбурхається Йордань? 6 Бо й браттє твоє й дім отця твого, — й вони зрадливі проти тебе, й вони кричать голосно вслід за тобою. Не йми їм віри, хоч би й прихильно до тебе говорили. 7 Покинув я дім мій, відцуравсь від насліддя мого; що мені було найлюбійше, подав на поталу ворогам моїм. 8 Насліддє моє зробилось мені (ворогом), мов той лев у гаю, бо підняло голос свій проти мене; за те ж я й ненавидів його. 9 Власність моя зробилась мені пестроперим птахом, що на його напали з усіх боків хижі птиці. Ой збігайся ж, усе полеве зьвіррє; ходіть, пожерайте його! 10 Гурт пастухів* показили виноградник мій, діленицю мою витоптали ногами; любу діленицю, мою зробили порожним степом, — 11 Зробили її пусткою, й плаче вона в запустінню передо мною; вся земля спустошена, а нема чоловіка, хто б приймав се до серця. 12 На всі гори в пустині понабігали пустошники, бо меч Господень пожерає все від конця до конця землі: нема рятунку ніодній людині. 13 Сіяли вони пшеницю, а пожали тернину; потомились без пожитку; соромити метесь вашого вроджаю через палаючий гнів Господень. 14 Так говорить Господь про всіх злющих сусідів моїх, що нападають на пай, котрий я дав у державу моїм людям, Ізраїлеві: Ось, я повириваю їх із їх землі, а дім Юдин вирву зпосеред них. 15 Опісля ж, повиривавши їх, змилосерджусь до них і поверну їх додому, кожного в його державу й кожного в його країну. 16 І коли вони навчаться ходити дорогами людей моїх, клястись моїм імям: „Так певно, як живе Господь‟, як се вони навчили моїх людей клястись Баалом, — то осядуться серед люду мого. 17 Коли ж не слухати муть, то я викореню до щаду той народ, говорить Господь.