1 Слово Господнє до Йоіла Ватуіленка. 2 Чуйте се, люде старезні, та й ви осадники сієї землі. Чи бувало коли таке за вас або за днів батьків ваших? 3 Перекажіте се дітям вашим; а діти ваші нехай перекажуть своїм дітям, а сих діти — дальшому родові: 4 Що полишила гусіниця, їла сарана; що полишила сарана, точили черви, що ж від червів зоставалось, жуки те доїли. 5 Прокиньтесь, пяниці, й плачте-голосіте, ви всі, що любите вино попивати, затужіть по виноградньому сокові, бо його однято від уст у вас! 6 Бо наступив на мою землю народ дужий, що його й не злічиш. Зуби в його — левині, челюсті в його, як у левиці. 7 Мій виноградник він спустошив, фиґовину обломив, облупив її з кори й відкинув, — тільки галузки її біліють. 8 О! голоси, як молодиця, приперезана веретищем, по мужові молодощів своїх! 9 Перестали приноси хлібні та ливні жертви в дому Господньому; плачуть священники, служителі Господні. 10 Поле облогом лежить, землиця сумує; витоптано збіжжє, сок виноградний висох та й оливина повяла. 11 Румянітесь із заводу, ви, хлібороби; ридайте, виноградарі; плачте по пшениці й ячмені — пропали жнива в полі. 12 Зсохла лоза виноградня, фиґовина повяла; гранатнє дерево, пальма та яблонь — всі дерева в полі повсихали; тим то й в синів людських всі радощі зникли. 13 Попідперізуйтеся веретищами й плачте, священники! ридайте, слуги олтаря! ійдіть, в волосяницях ночуйте, слуги Бога мого! не стало ні хліба, ні ливних жертов в дому Бога вашого. 14 Визначіте піст, оповістіть сходини громадські, скличте старшину й усіх осадників землі в дім Господа, Бога вашого, й благайте Господа. 15 О, що за день! а близько він, сей день Господень; мов хуртовина, прийде він від Всемогучого, й усе спустошить. 16 Чи ж не зникає вже перед нашими очима пожива з дому Бога нашого, а з нею радощі й веселощі? 17 Зерно зітліло під скибами своїми, спорожніли засіки, повалено стодоли, бо не стало збіжжя. 18 О, як реве скотина, сумує стадо худоби, що нема їм паші, та й отари валяться з ніг. 19 До тебе, Господи, кличу: ось огонь попалив травні пасовища по степу, поломє посмалило всі дерева в полі. 20 Ба вже й зьвіррє полеве покликає до тебе, бо повисихали води в потоках, а огонь випалив у степу всю зелень.