1 Син же Еробаалів Абимелех прибув у Сихем до материних братів і говорив їм і всьому родові материної родини ось так: 2 Поспитайте усіх Сихемських міщан: Що вам більш до вподоби: чи щоб панували над вами усі сімдесять синів Еробаалових, чи лучче, щоб володів один? Памятайте при тому, що я ваше тіло й ваша кість. 3 І промовляли брати материні до всіх Сихемських міщан про його тими самими словами, так що прихилили їх серце до Абимелеха, бо казали: Він родич нам. 4 От і дали йому сімдесять секлів срібла з храму Баал-Верита, а за сі гроші найняв Абимелех нужденних та легкодумних людей, що за ним пійшли. 5 Тоді прибув у батьківський дім в Офрі та й повбивав братів своїх, Еробааленків, сімдесят чоловіка на одному камені. Один тільки менший Еробааленко Йотам, остався живий, сховавшись. 6 Тоді зібрались до купи всі городяне Сихемські вкупі з родинами (містечка) Мілло, зійшлись і обрали собі Абимелеха за царя під дубом, що стоїть під Сихемом. 7 Як переказано про се Йотамові, взійшов він на верх гори Гарисим, і покликнув голосно: 8 Слухайте мене, городяне Сихемські, щоб і Бог слухав вас. Колись посходились докупи дерева, щоб намастити царя наб собою, й промовили до оливи: царюй над нами! 9 Олива ж відказала їм: Чи то ж занедбаю свою мастину, якою прославляють богів і людей, щоб між деревами стати висшою? 10 Тоді промовили дерева до смокви (фіґи): Ходи, прийми царюваннє над нами! 11 Та смоква (фіґа) відказала їм: Чи то ж мені понехати мої солодощі й дорогі ягоди мої, щоб бути вивисшеною між деревами? 12 Тоді промовили дерева до виноградини! Царюй же бо над нами! 13 Виноградина ж відказала їм: Чи мені ж та покинути соковину мою, що звеселяє й богів і людей, щоб датись вивисшити між деревами? 14 Тоді всі дерева промовили до тернівки: То хоч ти царюй над нами! 15 Терновий же колюка відказав деревам: Коли справді хочете помазати мене на царя над вами, дак ідіте ховайтесь у мойму холодку. Як же не схочете, запалає полумє з тернівки та й пожере кедри Ливанські. 16 Оце ж міркуйте, чи чесним і праведним робом ви поступили, зробивши царем Абимелеха? та чи гарно ви вчинили з Еробаалом й його родиною, й як відплатили добродійства його? 17 За вас воював панотець мій і одважував душу свою, й визволив вас із потали в Мадияніїв, 18 А ви тепер встали проти дому батька мого, ви синів його, сімдесят мужів, убили на одному камені, та поставили Абимелеха, сина раби його, царем над городянами Сихемськими, бо він родоколінник вам! 19 Коли ви сьогодні чесним і праведним робом ходили коло Еробаала й його родини, так утішайтесь Абимелехом, а він вами нехай втішаєсь; 20 Коли ж ні, так нехай запалає поломє від Абимелеха та й пожере городян Сихемських й осадників Миллоських, і нехай запалає поломє від городян Сихемських й осадників Миллоських, та й жере Абимелеха! 21 І зник Йоатам і втік у Беер, і тулився там на низині, ховаючись перед братом своїм Абимелехом. 22 Абимелех же царював три годи над Ізраїлем. 23 І попустив Бог злому духові ввійти між Абимелеха й городян Сихемських, так що городяне Сихемські перестали Абимелехові коритись, 24 Щоб відомстився злочин на семи десятках синів Еробаалових, і щоб їх кров упала на брата їх Абимелеха, що повбивав їх, і на городян Сихемських, що допомогли йому вбити братів своїх. 25 Оце ж настановили городяне Сихемські проти його людей в засідку, й грабили вони кожного приходня по дорозї. І довідавсь Абимелех про се. 26 Тим часом прийшов Гаал Ебоденко з родоколінниками своїми в Сихем, і ходили вони по Сихему, й горожане Сихемські няли віри йому. 27 І повиходили вони в поле, й збирали виноград свій, і давили вино в точилах і святкували подячне свято, ходили в храм бога свого, й їли й пили та кляли Абимелеха. 28 І говорив тоді Гаал Ебоденко: Хто такий Абимелех, а хто Сихем, щоб нам підневолюватись йому? Хиба він не син Еробаалів, а слуга його Зебул не гетьманом у його? Лучше служити потомкам Гемора, батька Сихемового, про що же нам підневолюватись йому? 29 Коли б хто дав сей люд під мою руку, я прогнав би Абимелеха. І сказано про се Абимелехові й говорено: Збирай більше війська та й виходи. 30 Як дочувсь ж Зебул, городський отаман, про Гаалові Ебоденкові речі, взяла його досада. 31 І послав тайком посланців до Абимелеха й звелів сказати йому: Прийшов Гаал Ебоденко з свояками своїми в Сихем та й бурить проти тебе місто. 32 Тож вибирайсь у ночі вкупі з військовим людом, що маєш при собі, та й заляж у полі; 33 Уранці ж рано, скоро зійде сонце, рушай і наступи на город. Як же він вийде проти тебе з людьми, що має при собі, так чини з ним, що й як зможеш. 34 І встав Абимелех уночі з військовими людьми, що мав при собі, й залягли вони чотирма купами проти Сихемців залягом. 35 Як же Гаал вийшов у міські ворота, вискочив Абимелех із засади з людьми, що мав при собі. 36 Побачив Гаал військовий люд і каже Зебулові: Он спускається військо з вершини гір! А Зебул відказує: Се тінь попід горами здається тобі людьми. 37 Озветься же удруге Гаал і каже: Справді спускається з гори військо, а частина його простує сюди від дуба Меонним. 38 І сказав йому тоді Зебул: Де ж тепер твоя губа, що ти нею промовляв: Хто такий Абимелех, щоб нам підневолюватись йому? Оце ж і є той нарід, що зневажав єси його. Тепер виходь та й бийся з ним. 39 Виступив тоді Гаал поперед городян Сихемських назустріч Абимелехові; 40 І гнав його Абимелех перед собою нагінцем, і багацько вбитих полягло до самих міських воріт. 41 І остався Абимелех ув Арумі, а Зебул уганяв за Гаалом та його товаришами, й не було їм вже притулку в Сихемі. 42 На завтра ж уранці вийшов люд у поле (до бою), і донесено про се Абимелехові. 43 Узяв тоді він свій військовий люд, поділив його на три купи, заляг у полі залягом, і скоро побачив, що люд виходить із міста, двинув проти них та й побив їх. 44 Між тим як Абимелех і відділ, що був при йому, зайняли становище перед міськими воротами, два другі відділи напали на всіх, що були в полі, та й повбивали їх. 45 І бив Абимелех на город увесь той день та й звоював його, і повбивав людей, що там були, саме ж місто зруйнував і засіяв сіллю. 46 Як же почули про се осадники замку Сихемського, кинулись вони в храмову твердиню Баалверита. 47 Зʼясовано тоді Абимелехові, що всі осадники замчане Сихемські там укупі. 48 І пійшов Абимелех з усім людом, що мав при собі, на Селмон-гору. Тут ухопив сокиру, нарубав галузя, підняв і закинув собі на плечі, і звелів усім військовим, що йшли за ним: Бачите, що я роблю, те й ви робіте! 49 Тоді й усі військові, чоловік за чоловіком, нарубали галузя й пійшли за Абимелехом, накидали його кругом вежі та й спалили вежу вогнем, так що всі замчане Сихемські погинули, до тисячи душ чоловіків і жіноцтва. 50 Тоді двинув Абимелех у Тебез, обложив Тебез і звоював його. 51 Посеред города ж та була утверджена башта. Туди повтікали й чоловіки й жіноцтво й усі городяне, заперлись в їй та й повиходили на дах. 52 Абимелех метнувсь до башти, добувати її, й підійшов до дверей, щоб її підпалити. 53 Втім кинула одна жінка йому на голову відломок камення жорнового, та й проломила йому черепа. 54 Зараз кликнув він на чуру свого, що носив зброю за ним, і звелів йому: Вийми з піхви меча твого та й завдай мені смерть, щоб не мовляли про мене: Баба вбила його! Пробив його тоді чура, й він умер. 55 Побачивши же Ізрайлитяне, що Абимелех мертвий, розійшлись по своїх домівках. 56 Так відплатив Бог за злочин Абимелехові, що заподіяв батькові свойму, вбивши сімдесят братів своїх. 57 Так попустив Бог, щоб і всі злочини Сихемців упали їм на голову, й постиг їх проклін Йотама Еробааленка.