1 І заприсягли Ізрайлитяне в Массифі: Ніхто з нас не оддасть дочки за Бенямія. 2 І скупивсь люд до дому Божого в Сило, і сиділи там до вечора перед Богом, і голосили промовляючи: 3 Про що воно, Господи, Боже Ізрайлів, так ув Ізраїлі сталось, що вже нема цілого одного покоління? 4 Назавтра ж рано вранці построїв там люд жертівника і приніс усепаленнє і мирну жертву. 5 І питали сини Ізрайлеві: Хто з усіх поколінь Ізрайлевих не був в поході з військом Господнім? Бо присягнено було великою присягою, того, хто не прийде в Массифу перед Господа, скарати смертю. 6 І жаль стало Ізрайлитянам братів своїх Беняминіїв і говорили: Тепер вирвано ціле одно поколіннє з Ізраїля! 7 Як нам обмислити про жінки для тих, що зостались, коли ми заклялись Господом, що ніхто з нас не оддавати ме за них дочки? 8 І питали: Чи нема кого з поколінь Ізрайлевих, що не прийшов був сюди перед Господа в Массифу? Тоді виявилось, що з Явиса Галаадського ніхто не прибув був до громади військової в табір. 9 І зроблено перегляд між людом, і дознались, що з осадників Явиських у Галааді не прибув ніхто. 10 І послала туди громада дванайцять тисяч найхоробріщих мужів, і дано їм наказ: Ійдить і повбивайте осадників Явиських у Галааді мечем, жіноцтво й дітвору; 11 А при тому ось як зʼорудуйте: на кожного мужчину і на всіх жінок, що взнали чоловіче ложе, роспростріте проклін, дівок же зоставте живими. Вони так і вчинили. 12 І знайшли між осадниками Явиса в Галааді чотириста дівуючих женщин, що ще мужого ложа не взнали; їх привели вони в табір у Силомі, що в Канаан-землі стоїть. 13 Тоді послала вся громада, щоб перемовитись із Беняминіями, що були під Риммон скелею, та й обіцяно їм безпеку. 14 От і прийшли Беняминії, і передано їм жінок, скілько їх зісталось живими з жіноцтва в Явисі в Галааді. Однакже сих не стало на всіх. 15 І жалкував люд Ізраїльський вельми, що загине одно поколіннє в Ізраїлі. 16 І казали громадські мужі: Як нам обмислити жінками тих, що позостались? Бо й жіноцтво в Бенямині викоренено. 17 І говорено: Наслідня держава нехай остане уцілівшим синам Бенямина, щоб не перевелось одно поколіннє в Ізраїлі; 18 Але ж і нам не можна дочок наших за них оддавати; бо сини Ізрайлеві поклялись ось як: Проклят, хто оддасть за Беняминія дочку! 19 Тоді промовили: Що року буває свято Господнє в Силомі — а він стоїть на півночі від Бетеля, на востоці від шляху, що йде з Бетеля в Сихему, а на полудні від Лебони — 20 Та й навчили Бенямініїв, кажучи: Йдіть та засядьтесь у виноградниках, 21 І як побачите, що дівчата виходять із Силому на танець і хороводи, то ви повискакуйте з виноградників та й хапайте кожен Силомську дівчину собі за жінку, та й ідіть додому в землю Беняминову. 22 Якже прийдуть їх батьки чи брати перед нами жалуватись, ми відкажемо їм: Вибачайте, бо ми не взяли про кожного з них жінки на війні, а ви б їм не дали: ваша й вина. 23 Беняминії так і зробили, та й здобули собі скільки було треба жінок між таньцючими, що їх похапали. Тоді вернулись у свою державу, будували міста та й осідались там. 24 Ізрайлитяне ж розійшлись тоді кожен у своє поколіннє та й вернувсь кожен у свою державу. 25 Того часу не було царя в Ізраїлі; кожен чинив, що йому здавалось добрим.