1 І повиходили всі сини Ізрайлеві, і зібралась громада як один чоловік від Дана аж до Берсабиї, і земля Галаадська перед Господом у Массифі. 2 І зійшлися голови всього народу, всі покоління Ізрайлеві, на збори Божого народу, чотириста тисячей піхотників узброєних мечами. 3 Та й Беняминії дізнались, що сини Ізрайлеві зійшлись в Массифу. І питали Ізрайлитяне: Скажіть, як сталося те погане діло? 4 І відказав Левит, чоловік замученої молодиці так: Прибув я в Гиву Беняминову з моєю наліжницею, щоб там обночуватись. 5 Та горожане Гиви обступили ніччю господу, задумавши мене вбити, і мучили вони мою наліжницю так, що вона й умерла. 6 Тоді взяв я наліжницю мою, порізав її та й порозсилав по всьому займищу держави Ізрайлевої, бо вчинили вони беззаконне й соромне діло в Ізраїлі; 7 Всі ви, сини Ізрайлеві, тут, то ж розберіть все і постановіть, що чинити. 8 Піднявсь тоді ввесь люд як один чоловік, і промовив: Ніхто з нас нехай не йде додому, ніхто не вертайсь до господи своєї. 9 От же що ми зробимо з Гивою: 10 Возьмімо по десятку чоловіка з сотні з усіх поколінь Ізрайлевих, і по сотні з тисячі, а по тисячі з десятьох тисячей; нехай наберуть харчі про людей, що пійдуть на Гиву Беняминову, покарати її за погане діло, яке вдіяла вона в Ізраїлі. 11 І скупились усі покоління Ізрайлеві проти того міста однодушно, як один чоловік. 12 І порозсилали покоління Ізрайлеві по всьому поколінню Беняминовому, сказати: Що се за погана річ між вами сталась? 13 Повидавайте ж ледачих людей з Гиви, щоб ми їх стратили й ледарство з Ізраїля викоренили. Беняминії ж не схотіли уволити волю своїх земляків, синів Ізрайлевих. 14 І поскуплювались Беняминії із инших городів у Гиву, щоб виступити на війну з синами Ізраїля. 15 І налічено Беняминіїв із міст того дня двайцять і шість тисячей узброєних мечами, опріч осадників Гивейських, а їх налічено сімсот чоловіка вибраних. 16 Із усіх сих людей було сім сотень вибранців ліваків; кожен із них, випускаючи камення з пращі у волос, не випустив його мимо. 17 Ізрайлитян же налічено, без Беняминіїв, чотириста тисячей вʼоружених мечами, добірнього військового люду. 18 І встали і пійшли в дім Божий (в Сило), і питали в Бога, і казали сини Ізрайлеві: Хто з нас має перший виступити на війну з Бенямином? Господь відказав: Перший Юда. 19 І рушили сини Ізрайлеві вранці та й отаборились під Гивою. 20 І виступили Ізрайлитяне до бою проти Беняминіїв і стали вони навпроти їх лавами перед Гивою. 21 Беняминії ж вийшли з Гиви та й положили того дня двайцять і дві тисячі чоловіка Ізрайлитян на землю. 22 І пійшли сини Ізрайлеві та й плакали перед Господом до вечора, питаючи: виступати мені знов на Беняминіїв? Відказав Господь: Виступайте проти їх! 23 Набрав тоді духа народ Ізраїльський, та й стали до бою знов на тому ж місці в порядку боєвому, 24 І наступили сини Ізрайлеві другого дня на Беняминіїв. 25 І вийшов проти їх Бенямин другого дна з Гиви, та й знов положив трупом із синів Ізраїля вісімнайцять тисячей вʼоружених мечами. 26 Тоді всі сини Ізрайлеві і ввесь люд пійшли і прийшли в дім Божий, і сиділи там плачучи перед Господом, і постили того дня до самого вечора, і приносили всепаления й мирні жертви перед Господом. 27 І питали сини Ізрайлеві в Господа — (в той час була скриня закону Божого там, 28 А Финеес, син Елеазара Ароненка, служив того часу службу перед ним) — Чи мені знов наступати боєм на братів моїх, Беняминіїв, чи залишити? І відказав Господь: Наступай, бо завтра подам я їх в руки ваші. 29 І заставив Ізраїль засідку навкруги Гиви. 30 І вийшли сини Ізрайлеві на третий день проти Беняминіїв та й уставились лавами до бою перед Гивою, як і в перші рази. 31 Беняминії ж вирушили проти народу, віддаляючись від міста, та почали, як у перші рази, декого з народу побивати на дорогах, що одна веде на Бетель, а друга через поля на Гиву, і вбили до трийцятьох чоловіка з Ізрайлитян. 32 І казали самі собі Беняминії: Лягають перед нами вони, як і за першим разом. А сини Ізраїля змовились: Утікати мемо, щоб відманити їх від городу на шляхи. 33 І рушили всі мужі Ізрайлеві від становища та й стали лавами під Баал-Тамаром, а засідка Ізрайлева почала також рушатись з свого становища на заході від Гиви. 34 Тоді наступило на Гиву десять тисячей вибранців, і счалась бійка страшенна; Беняминії ж не знали ще, що надходить їх погибель. 35 І поразив Господь Бенямина перед Ізраїлем, і постинали Ізрайлитяне того дня двайцять і пять тисячей і сто чоловіка з синів Бенямина, добре вʼоружених мечами. 36 Беняминії, побачивши, що вони побиті, почали втікати, а тоді Ізрайлитяне лишили їм місце до втечі, щоб упали в засідку, що її заставили поблизь Гиви. 37 Заляга кинулась тепер на Гиву, і вломились у город та й постинали мечем усіх осадників. 38 Між Ізрайлитянами ж і їх залягом були змовини, щоб вони дали знак димом над містом. 39 Як же Ізрайлитяне повернулись ніби навтеки, а Беняминії почали Ізраїлів побивати з трийцять чоловіка, бо думали: Подужали ми їх як і в першому бою, 40 Почав тоді дим вставати над містом, і як озирнулись Беняминії, вже ввесь город стояв у поломї, що палало під саме небо. 41 Обернулись тоді Ізрайлитяне, а Беняминії зрозуміли, що їх найшла лиха година. 42 І подались вони перед Ізрайлитянами в степ, та їх бито ще гірше, бо й ті, що запалили місто, погнали за ними. 43 Обгорнули вони Бенямина з усіх боків, і гнали його до Менухи, не даючи їм спочити аж до східньої сторони Гиви. 44 Полягло тоді в Бенямина вісімнайцять тисячей чоловіка найхоробріщого люду. 45 Останки з Беняминіїв звернулись на пустиню, ʼд скелі Риммон. І побили Ізрайлитяне по дорозї ще пять тисяч чоловіка, і гнались за ними до Гидома, і вбили з них ще дві тисячі люда. 46 Всіх же синів Беняминових, що того дня погибли, було двайцять і пять тисячей чоловіка, що орудували мечем, а всі були мужі добірні. 47 І метнулись останки з них втеком у степ проти скелі Риммон, шістьсот чоловіка, та й пробували чотири місяці під скелею Риммон. 48 Ізрайлитяне ж вернулись назад і постинали всіх, що ще остались з Беняминіїв, і скот їх, а всі села, які були близько, повипалювали вогнем.