1 І сталося після річей сих, що повідано Йосифові: Панотець твій знемагає. І взявши два сини свої, Манассію та Ефраїма, вибрався в дорогу. 2 І повідано Яковові: Син твій Йосиф іде до тебе. І вкрепившись Ізраїль сів на постелі. 3 І каже Яков до Йосифа: Бог мій явивсь мені в Лусі, в Канаан землі, і благословив мене. 4 І рече мені: Се я вирощу тебе і намножу тебе, і сотворю тебе купою народів, і дам тобі землю сю і насінню твойму по тобі у державу віковічню. 5 Тепер же два сини твої, що вродились тобі в землі Египецькій, перше мого прибуття до тебе в Египет, мої вони: Ефраїм та Манассій; як Рубен і Симеон будуть мої. 6 Сини, що появиш по сих, будуть уже твої, і називати муться по прізвищам браття твого в наслідді свойму жеребовому. 7 Я ж, як ійшов із Падан-Арама, умерла Рахеля, мати твоя, в Канаан землі в дорозї до Ефрата, се Бетлегем. 8 Побачивши ж Ізраїль сини Йосифові, каже: Хто се? 9 І каже Йосиф панотцеві свойму: Се мої сини, що Бог дав мені тутеньки. І каже Яков: Приведи їх до мене, щоб їх благословити. 10 Очі ж Ізраїлеві тяжко бачили від старощів і не зміг розгледіти. 11 І каже Ізраїль до Йосифа: Не думав я вбачати лице твоє, аж ось Бог показав мені і насіннє твоє. 12 І вивів їх Йосиф із між колін його, та й уклонивсь йому лицем до землі. 13 І взявши Йосиф два сини свої, Ефраїма в правицю, проти лівиці Ізраїлевої, Манассію ж у лівицю, проти правиці Ізраїлевої, наблизив їх до його. 14 І простягнув Ізраїль правицю і положив на голову Ефраїмову, — був же він молодший — а лівицю на голову Манассієву; положив руки на вхрест, був бо Манассій первенець. 15 І благословив Йосифа, і каже: Бог, що перед ним ходили отці мої, Авраам та Ізаак, Бог, що годував мене змалечку та й до сього дня, 16 Ангел, що вирятував мене з усякого лиха, нехай благословить хлопята сі, і прозветься в них прізвище моє і прізвище отців моїх, Авраама та Ізаака, і нехай виростуть у множество многе на землі. 17 І побачив Йосиф, що положив панотець його руку правицю свою на голову Ефраїмову, і не гаразд йому здалось воно, і прийняв Йосиф руку панотцеву, щоб з голови Ефраїмової перенести на голову Манассієву. 18 І каже Йосиф панотцеві свойму: Не тако, панотченьку! Сей бо первенець; положи руку твою правицю на голову йому. 19 І не схотів отець його, і каже: Знаю, синку. І він буде народом, і він буде великий; но брат його молодший більший над його буде, і насіннє його буде купою народів. 20 І благословив їх того ж дня, і каже: Тобою благословляти ме Ізраїль говорючи: Зроби тебе Боже рівнею Ефраїмові й Манассієві! І поставив Ефраїма перше Манассія. 21 І каже Ізраїль Йосифові: Се я вміраю; но Бог буде з вами, і верне вас ізнов у землю отців ваших. Я ж тобі над брати наділив країну, що одняв я в Аморія моїм мечом і моїм луком.