1 І прибув Йосиф і спосвістив Фараона й каже: Панотець мій і браттє моє, з вівцями й товариною й з усім статком своїм, прибули із Канаан землі, і се вони в Госен землі. 2 Та й із браття свого взяв пятеро чоловіка, та й поставив їх перед Фараоном. 3 І промовив Фараон до браття Йосифового: Яке ремество ваше? Вони ж відказали Фараонові: Чабани, раби твої, ми й батьки наші змалку та й по сей день. 4 Мовляли вони й надто Фараонові: Перебувати в землі поприганялись; нема бо пасовища вівцям у рабів твоїх; опанував бо голод Канаан землю. Тепереньки ж благаємо, дозволь оселитись у Госен землі. 5 І промовив Фараон Йосифові: Отець твій і браттє твоє прибули до тебе. Се земля Египецька перед тобою. На щонайлуччій землі осели отця твого і браттє твоє. 6 Нехай селяться в Госен землі; і коли знаєш яких людей спосібних між ними, так настанови їх доглядниками над скотиною моєю. 7 І привів Йосиф отця свого, та й поставив його перед Фараоном. І благословив Яков Фараона. 8 І промовив Фараон до Якова: Скільки років життя твого? 9 І каже Яков Фараонові: Життя мого на світі сто і трийцять літ. Малі й важкі були літа життя мого, не досягли до літ життя отців моїх на світі. 10 І благословивши Яков Фараона, вийшов зперед Фараона. 11 І поселив Йосиф панотця свого й браттє своє, і дав їм державу в землі Египецькій, на луччій землі, в Раємзес землі, як повелів Фараон. 12 І наділяв Йосиф отця свого й браттє своє й усю родину хлібом, по лічбі дітей. 13 Хліба ж не стало по всій землі, голод бо тяжкій був; омлівала й Египецька земля й Канаан земля з голоднечі. 14 І позбирав Йосиф усі гроші, які знайшлись у землі Египецькій і в Канаан землі, за хліб, що куповали люде; і повносив Йосиф усі гроші в палати Фараонові. 15 І як повитрачувано всі гроші в землі Египецькій і в Канаан землі, поприходили тоді всі Египтяне до Йосифа говорючи: Дай нам хліба! Чому бо вмірати нам перед віччу в тебе? Кінець бо вже нашим грошам. 16 І каже їм Йосиф: Так пригоньте скотину вашу, я й давати му вам хліба за скотину, коли кінець вашій грошві. 17 І стали приганятись із скотом до Йосифа, і давав їм хліба Йосиф за коні, й за вівці, й за воли, і за осли; і прохарчував хлібом їх за всю скотину їх у тому році. 18 І минув той год, і поприходили до його на другий год і мовляли до його: Не таїти мемо від пана добродія нашого, що наші гроші повитрачувались, а наша скотина в нашого пана добродія. Не зісталось перед віччу в пана добродія нашого вже нічого, як тільки тіло наше та земля наша. 19 Чи то ж нам гинути перед очима в тебе, і нам, і нашій землі? Купуй нас і землю нашу за хліб, і будемо самі й земля наша рабами Фараонові. Давай нам тільки насіння на засів, та й живі будемо, не помремо, і земля не спустіє. 20 І поскуплював Йосиф землю Египецьку Фараонові; попродали бо Египтяне землю свою Фараонові через те, що голод опанував їх. І земля стала Фараоновою. 21 А людей попереселяв він у городи з одного кінця Египту та й до другого. 22 Тільки землі священників не поскуплював, одержали бо священники свій пай від Фараона і жили з того паю, що давав їм Фараон; тим і не попродали вони землі своєї. 23 І каже Йосиф усім Египтянам: Оце купив я вас і землю вашу Фараонові. От вам насіннє, возьміте і засівайте землю. 24 А з урожаю давати мете пятину Фараонові, чотирі ж пятини будуть вам на засів землі, та про малечу вашу. 25 І казали: Вирятував єси нас від смерті; дай же нам ізнайти ласку в очу в тебе, пане добродію, щоб нам бути рабами Фараонові. 26 І поставив їм Йосиф устав аж по сей день, пятину з землі давати Фараонові. Тілько земля священників не зробилась Фараоновою. 27 І пробував Ізраїль у землі Египецькій, у Госен землі, і мали вони в їй наслідню державу, і були плодющі й намножувались велико. 28 І пожив Яков у землі Египецькій сімнайцять років, а було днів Якового життя сто і сорок і сім років. 29 І прийшла година Ізраїлеві вмерти. І прикликав сина свого Йосифа і каже йому: Коли знайшов я ласку в очах твоїх, підложи руку твою під стегно моє, що сотвориш надо мною милость і правду. Не ховай мене в Египті! 30 Ні! хочу лежати з отцями моїми, і винесеш мене з Египту, та й поховаєш мене в гробовищі їх. Він же каже: Сотворю по слову твойму. 31 І каже: Кленись мені! І поклявсь йому: І приклонився Ізраїль на підголовку постелі своєї.