1 І скликав Мойсей всього Ізраїля і промовив до них: Слухай, Ізраїлю, установи і присуди, що про них промовляю сьогодні в слухи ваші; навчітесь їх і держіть і сповняйте їх. 2 Господь, Бог наш, зробив завіт з нами на Гореб горі. 3 Не з батьками нашими Господь зробив завіт, а з нами, з нами, що тепер тут ще живі остались. 4 Лицем до лиця промовляв Господь до вас на горі із середини поломя. 5 Я стояв того часу між Господом і вами, щоб обявити вам мову Господню; ви бо боялись поломя і не виходили на гору; і рече: 6 Я Господь, Бог твій, що вивів тебе з Египту, з дому неволі. 7 Нехай не буде в тебе инших богів перед лицем моїм. 8 Не робити меш собі тесаної постаті, якої подоби того, що на небесах у горі й на землі в низу, і що в водах нижче землі. 9 Не будеш бити поклони перед ними, і служити їм, я бо Господь, Бог твій, Бог ревнивий, що карає гріхи батьків на дітях їх, ба на третьому і на четвертому роді тих, що ненавидять мене; 10 І являє ласку тисячам тих, що люблять мене і заповіді мої сповняють. 11 Не будеш промовляв марно імя Господа Бога твого; бо не буде безвинен у Господа той, хто промовляє марно імя його. 12 Держи день соботу свято, як заповідав тобі Господь, Бог твій. 13 Шість день можна тобі робити і всяке діло твоє творити, 14 День же семий собота Господеві, Богу твому. Не робити меш ніякого діла, ти сам, ні син твій, ні дочка твоя, ні раб твій, ні рабиня твоя, ні віл твій, ні осел твій, ані всяка скотина твоя, ні приходень твій, що у воротях в тебе; щоб можна спочити рабові твому і рабині твоїй, так як тобі. 15 І памятай, що ти був рабом в Египецькій землі, і що вивів тебе звіттіля Господь, Бог твій, рукою потужною і правицею просьтягнутою: тим Господь і заповідав тобі допильновувати день субітній. 16 Шануй батька твого й матір твою, щоб довго тобі жити на землі, що дав тобі Господь, Бог твій. 17 Не вбивай. 18 Не чинь перелюбу. 19 Не кради. 20 І не свідчи льживо проти ближнього твого. 21 І не забагай жінки ближнього твого; і нехай не кортить тебе мати домівку ближнього твого, поле його і раба його й рабиню його, вола його й осла його і всього, що єсть у ближнього твого. 22 Сі слова промовив Господь до усієї громади вашої, із серед поломя, із хмари і темряви, сильним голосом, і нічого не прибавив. І написав їх на двох камяних таблицях і дав їх мені. 23 І як почули ви голос із темряви і побачили, що гора в поломї палає, то приступили до мене всі голови поколінь ваших і мужі громадські ваші, та й промовили до мене: 24 Се показав нам Господь, Бог наш, велич і славу свою і дав нам почути свій голос із поломя. Нині бачили ми, що Бог говорить до чоловіка, і що чоловік живим зостається. 25 Про що ж тепер вмирати нам? Та ж пожере нас оце величезне поломя. Коли нам довше доведеться слухати голос Господа, Бога нашого, так помремо. 26 Хто ж бо, мавши тіло, чув голос Божий, що говорить із поломя, як ми тепер чули, та й живим зістався? 27 Приступи ти і вислухай все, що Господь, Бог наш, казати буде; а ти перекажеш нам усе, що промовить до тебе Господь, Бог наш, і вислухаємо тебе й будемо сповняти. 28 І почув Господь голос слів ваших, як ви промовляли до мене, і рече: Чув я голос слів народу сього, що промовляли до тебе: Усе добре, що вони казали. 29 Нехай би тільки було в їх таке серце, щоб вони боялись мене і держали заповіді мої по всі дні, щоб добре було їм і синам їх во віки. 30 Ійди промов до них: Вернітесь у намети свої. 31 Сам же ти стій ту, коло мене, і казати му тобі про всі заповіді і встанови й присуди, що мусиш навчити їх, щоб вони сповняли їх на землі, що даю в державу їм. 32 Оце ж пильнуйте, щоб ви сповняли їх, як заповідав вам Господь, Бог ваш; не відступайте ні праворуч ні ліворуч. 33 Мусите ви ходити тією самою дорогою, що заповідав вам Господь, Бог ваш, щоб зістались між живими і щоб добре вам було на світі, та щоб довго жили ви у землі, що будете мати її.