1 Потім повернули ми та й рушили дальше степом до Червоного моря, як велів мені Господь, і довго ми обминали Сеїр-гори. 2 І промовив до мене Господь: 3 Досить довго ви обходили сі гори, поверніте на північ. 4 А людові повели, кажучи: Будете тепер переходити через займища братів ваших, синів Єзавових, що живуть на Сеїр-горах, і будуть вони боятись перед вами; тому стережіться. 5 Не зачинайти войни з ними: бо не дам вам ні ступня землі їх; бо Сеїр-гори віддав я Езавові в державу. 6 Харчі купуйте в них за гроші, щоб було що їсти вам, навіть і воду копувати мусите в них за гроші, щоб було що пити вам. 7 Бо Господь, Бог твій, благословив тебе в усякому ділі руки твоєї. Знав він дороги твої по великому степу сьому: сі сорок років був Господь, Бог твій, з тобою; нічого не бракувало в тебе. 8 І йшли ми дальше від братів наших, синів Езавових, що живуть на Сеїр-горах, від дороги на поділлю, від Елата і від Езйон-Гебер; і повернули ми та й пійшли дорогою у степи Моаба. 9 І промовив до мене Господь: Не турбуй Моаба і не починай з ними війни, бо не дам тобі нічого із землі його в державу; бо віддав я Ар синам Лотовим у державу. 10 Перше жили у сій землі Еміми, люд великий по лічбі і ростом високий як Енакими. 11 За велетнів вважали їх, як і Енакимів; а Моабії звуть їх Емимами. 12 А на Сеїр-горах жили перше Горії, та упокорили їх сини Езавові і знищили їх перед собою, та й поселились на займищах їх, зробивши так, як зробив Ізраїль в землі держави своєї, що дав йому Господь. 13 Тепер вставайте і перебирайтесь через Серед-ріку. І перебріли ми Серед-ріку. 14 А часу того, що йшли ми від Кадес-Барне, покіль перебріли Серед-ріку, минуло трийцять і вісім років, аж поки ізник увесь рід боївників із табору, як поклявсь їм Господь. 15 Сама рука Господня була проти них, щоб вигубити їх із табору, аж їх не стало. 16 І сталось, як всі спосібні до війни люде повимірали з між народу, 17 Тоді промовив Господь до мене так: 18 Перейдеш тепер через гряниці Моаба, мимо Ара. 19 І приближишся проти синів Амона; не тісни їх і не починай війни з ними, бо не дам тобі держави з землі синів Амонових; бо синам Лотовим я оддав її в державу. 20 Вважали ж і її землею велетнів; перше жили там велетні, і Амонії звали їх Самзумимами. 21 Люд той був великий лічбою, і ростом високий як Енакії; і вигубив їх Господь перед ними, і прогнали вони їх, та осілись на їх місці, 22 Так як вчинив синам Езавовим, що жиють на Сеїр-горах, перед котрими він вигубив Горіїв; і прогнали вони їх і живуть на займищі їх й досі. 23 А Авимів, що жили селами до Гази, вигубили Кафторими, що, вийшовши з Кафтора, осілись на займищах їх. 24 Вставайте, рушайте в дорогу і переходьте Арнон-ріку. Глянь, оддав я тобі в руки Сигона, царя з Гезбона, Аморія, і землею його; починай, бери в державу, і бий на його! 25 З того дня почну наводити ляк і пострах перед тобою на всі народи під небесами, що перечують поголоску про тебе і дрожати і тремтіти муть перед тобою. 26 І послав я посли з Кадемот-степу до Сигона, царя Гезбонського, з мирними словами, кажучи: 27 Дозволь перейти мені через землю твою! Буду йти тілько по дорозї, не звертати му ні на право, ні на ліво. 28 Харчі за гроші давати меш мені, щоб було нам що їсти, і воду за гроші давати меш мені, щоб було нам що пити. Тілько ногами перейду, 29 Як се вчинили мені сини Езавові, що живуть на Сеїр-горах, і Моабії, що живуть в Арі, покіль перейду через Йордань у землю, що Господь, Бог наш, дає нам. 30 Та затявся Сигон, царь Гезбонський, і не дозволив нам перейти через землю свою; бо Господь, Бог твій, зробив духа його запеклим а серце його камінним, щоб віддати його в руки тобі, як се й сталось. 31 І промовив Господь до мене: Дивись, я почав оддавати тобі Сигона і землю його; починай займати, щоб земля його була твоя. 32 І виступив Сигон проти нас, сам він і ввесь люд його до бою, під Язазом. 33 Та опустив його перед нами Господь, Бог наш, і ми побили його й синів його і ввесь люд його. 34 І того часу підневолили ми всі городи його, та й обрекли всіх людей: мужчин і жіноцтво і дітей; не дали нікому втікти. 35 Взяли про себе тільки скотину як здобиччу і луп по городах, що їх попідневолювали. 36 Від Ароеру, що по берегах ріки Арнона, та від міста, що по долині коло ріки розкинулось, аж до Гілеаду не було міста, щоб його не подужали; все передав нам Господь, Бог наш. 37 Тільки до землі синів Амонових ти не приступав, ні до всього побережжя Ябока, ні до городів у горах, ні до всього, що заповідав Господь, Бог наш, не чіпати.