1 Що ж до ідолських посвятів, знаємо, що всі знаннє маємо. Знаннє ж надимає, а любов збудовує. 2 Коли ж хто думає, що він знає що, то ніколи ще нічого не знав, як треба знати. 3 Коли ж хто любить Бога, то сей пізнаний від Него. 4 Що ж до їди посвятів ідолських, знаємо, що ідоли ніщо в світі, і що нема иншого Бога, тільки один. 5 Бо хоч і є так звані боги, чи то на небі, чи то на землі (як многі боги і многі пани); 6 та наш один Бог Отець, від котрого все і ми для Него; і один Господь Ісус Христос, через котрого усе (стало ся), і ми через Него. 7 Ні, не у всіх знаннє; деякі з совістю ідолською аж досі, яко посвят ідолський їдять; і совість їх, бувши недужою, сквернить ся. 8 Їжа ж нас не поставляє перед Богом; бо ані луччі ми, коли їмо, ані гірші, коли не їмо. 9 Гледіть же, щоб ніколи ся ваша власть не була спотиканнєм (людям) недужим. 10 Бо коли хто побачить тебе, що маючи знаннє, (за столом) сидиш у ідолському храмі, то чи совість його, яко недужого, не збудується, щоб їсти посвяти ідолські? 11 І погибне через твоє знаннє недужий брат, за котрого Христос умер. 12 Грішачи ж так проти братів та вражаючи їх недужу совість, ви грішите проти Христа. 13 Тим же, коли їжа блазнить брата мого, не їсти му мясива до віку, щоб не блазнити брата мого.