1 Про що ж ви писали до мене, то добре б чоловікові до жінки не приставати. 2 Та задля (ухилення) перелюбу, кожен свою жінку нехай має, і кожна свого чоловіка нехай має. 3 Нехай чоловік оддає жінці, яку треба, любов; так само й жінка чоловікові. 4 Жінка над своїм тілом не має власти, а чоловік; так же само й чоловік над своїм тілом не має власти, а жінка. 5 Не вхиляйтесь одно від одного, хиба що по згоді на (який ся) час, щоб пробували в пості та молитві, та й знов докупи сходьтесь, щоб сатана не спокушував вас невдержаннєм вашим. 6 Се ж глаголю по дозволу, а не по наказу. 7 Бажаю бо, щоб усі люде були, як я сам. Тільки ж свій дар має кожен від Бога: один так, другий так. 8 Глаголю ж нежонатим та вдовицям: Добре їм, коли зістануть ся, як і я. 9 Коли ж не вдержять ся, нехай женять ся; лучче бо женитись, ніж розпалюватись. 10 Жонатим же завітую не я, а Господь: Жінка нехай не розлучається з чоловіком. 11 Коли ж і розлучить ся, то нехай буде без чоловіка, або нехай з чоловіком помирить ся; та й чоловік щоб з жінкою не розлучав ся. 12 Иншим же я глаголю, не Господь: Коли которий брат має жінку, що не вірує, а любо їй жити з ним, нехай не відпуска її. 13 І котора жінка має чоловіка, що не вірує, а йому любо жити з нею, нехай не відпуска його. 14 Освячується бо чоловік невіруючий в жінці, і освячується жінка невіруюча в чоловікові; ато діти ваші були б нечисті; тепер же святі. 15 Коли ж невіруючий розлучається, нехай розлучається; не приневолюється бо брат або сестра у такому; у впокою ж бо покликав нас Бог. 16 Як бо ти знаєш, жінко, що може спасеш чоловіка? Або як ти знаєш, чоловіче, що може жінку спасеш? 17 Тільки, як кожному уділив Бог, і як кожного покликав Господь, так нехай й ходить. І се всім церквам наказую. 18 Чи хто в обрізанню покликаний, нехай не притворюється. Чи в необрізанню хто покликаний, нехай не обрізується. 19 Обрізаннє ніщо, і необрізаннє ніщо, а хороненнє заповідей Божих. 20 Кожний, у якому покликанню покликаний, у тому нехай і зостається. 21 Невільником ти покликаний? не журись; а коли можна й вільним стати ся, радніще (тим) користуй ся. 22 Покликаний бо у Господі невільник, той визволений у Господа. Так само й хто вільним покликаний, той невільник Христів. 23 Ціною ви куплені; не робіть ся невільниками людськими. 24 У чому кожен покликаний, браттє, в тому нехай і пробуває перед Богом. 25 Про дів же наказу Господнього не маю, а даю раду, яко помилуваний від Господа, щоб вірним бути. 26 Думаю, що се добре задля теперішньої нужди, щоб чоловіку так бути. 27 Одруживсь єси з жінкою? не шукай розводу. Розвів ся єси з жінкою, не шукай жінки. 28 Як же й ожениш ся, (ще) не згрішив єси; як і віддасть ся діва, не згрішила; та горе по тілу мати муть такі; я ж вас щаджу. 29 Се ж глаголю, браттє, що час короткий, і щоб ті, хто має жінку, були наче не мають; 30 і хто плаче, наче не плачуть; хто радується, наче не радують ся; хто купує, наче не осягають; 31 і хто користується сим світом, наче не користують ся; переходить бо образ світа сього. 32 Я ж хочу, щоб ви не журились. Нежонатий журить ся про Господнє, як угодити Господеві; 33 жонатий же журить ся про світове, як угодити жінці. 34 Єсть (також) ріжниця між жінкою і дівицею: Незамужня журить ся про Господнє, щоб бути святою тілом і духом; а замужня журить ся про світове, як угодити мужові. 35 Се ж вам на користь вашу глаголю, не щоб вам накинути сіло, а ради чемности і приступу вашого до Господа без озирання. 36 Коли ж хто думає, що соромно для дівиці його, коли перецьвіте і так мусить бути, той, що хоче, нехай робить, не згрішить; нехай ідуть заміж. 37 Которий стоїть твердо в серці, не маючи примусу, та має власть над своєю волею, і розсудив так у серці своїм, щоб держати дівицю свою, добре робить. 38 Тим же хто віддає заміж, добре робить; а хто не віддає, лучче робить. 39 Жінка звязана законом, доки жив чоловік її; як же вмре чоловік її, вільна вона йти, за кого схоче, тільки в Господі. 40 Щасливша ж, коли так пробувати ме по моїй раді; думаю ж, що й я маю Духа Божого.