10
Вчення про розлучення
1 Ісус піднявся звідти та пішов в околиці Юдеї та в землі, що за Йорданом. До Нього знову сходилися натовпи, і Він, за звичаєм, знову навчав їх.
2 Підійшли фарисеї та, випробовуючи Його, запитували:
―Чи дозволено чоловікові розлучатися зі своєю дружиною?
3 Ісус у відповідь запитав:
―Що наказав вам Мойсей?
4 Вони сказали:
―Мойсей дозволив написати їй листа про розлучення та відпустити.
5 Ісус же сказав їм:
―Через вашу жорстокість він написав вам цю заповідь.
6 Від початку творіння Бог «чоловіком та жінкою їх створив».
7 «Тому залишить чоловік батька свого й матір свою і прилине до жінки своєї,
8 і будуть двоє одним тілом». Тому більше не буде двох, а одне тіло.
9 Отже, те, що Бог з’єднав, людина хай не роз’єднує.
10 У домі учні знову запитали про це Ісуса.
11 Він сказав:
―Кожен, хто розлучається зі своєю дружиною та одружується з іншою, чинить перелюб проти неї.
12 І якщо дружина розлучається зі своїм чоловіком та одружується з іншим, також чинить перелюб.
Ісус благословляє дітей
13 Люди приносили до Нього дітей, щоб Він доторкнувся до них та благословив, але учні забороняли їм.
14 Ісус же, побачивши це, розгнівався й сказав: «Пустіть дітей приходити до Мене й не забороняйте їм, бо таким, як вони, належить Царство Боже.
15 Істинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитя, той не ввійде до нього!»
16 Він обійняв дітей і, поклавши на них руки, благословив.
Розмова Ісуса з багатим чоловіком
17 Коли Ісус відправився далі, підбіг до Нього один чоловік, упав перед Ним на коліна й запитав:
―Учителю добрий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?
18 Ісус відповів йому:
―Чому ти називаєш Мене добрим? Ніхто не є Добрий, окрім Самого Бога.
19 Ти знаєш заповіді: «Не вбивай», «Не чини перелюбу», «Не вкради», «Не обманюй», «Не кривдь», «Шануй твого батька та матір».
20 Він відповів:
―Учителю, усе це я зберіг змалку.
21 Ісус подивився на нього з любов’ю та сказав йому:
―Одного тобі ще бракує: піди, продай усе, що маєш, та роздай бідним, і матимеш скарб на небесах; а тоді приходь та слідуй за Мною.
22 Почувши це Слово, чоловік відійшов засмучений, бо мав багато маєтків.
23 Ісус подивився навкруги та сказав Своїм учням:
―Як важко багатим увійти в Царство Боже!
24 Учні були вражені словами Ісуса.
Ісус знову сказав їм:
―Діти, як важко тим, хто покладається на багатства, увійти в Царство Боже.
25 Легше верблюдові пройти через вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже.
26 Тоді вони дуже здивувалися й казали між собою:
―Хто ж тоді може бути спасенний?
27 Подивившись на них, Ісус сказав:
―Для людей це неможливо, але не для Бога, адже для Бога все можливо.
28 Петро почав говорити:
―Ось ми залишили все та пішли за Тобою.
29 Ісус відповів:
―Істинно кажу вам: немає нікого, хто б залишив дім, братів, сестер, батька, матір, дітей і поля заради Мене та заради Доброї Звістки
30 і хто б не отримав у сто разів більше в цей час домів, братів, сестер, матерів, дітей і поля разом із гоніннями, а в майбутньому віці – вічне життя.
31 Багато перших будуть останніми, а останні – першими.
Ісус утретє звіщає Свою смерть та воскресіння
32 Вони йшли дорогою до Єрусалима. Ісус ішов попереду учнів, а вони, здивовані та сповнені страху, ішли за Ним. Він знов узяв дванадцятьох окремо й почав говорити про те, що має з Ним статися.
33 «Ось ми йдемо до Єрусалима, і там Син Людський буде виданий первосвященникам і книжникам. Вони засудять Його на смерть та віддадуть язичникам.
34 Ті насміхатимуться з Нього, плюватимуть на Нього, бичуватимуть Його та вб’ють, але через три дні Він воскресне».
Прохання Якова та Івана
35 Яків та Іван, сини Зеведеєві, підійшли до Нього й сказали:
―Учителю, бажаємо, щоб Ти зробив для нас те, що ми попросимо.
36 Він запитав їх:
―Що бажаєте, щоб Я зробив для вас?
37 Вони сказали Йому:
―Дозволь, щоб ми сиділи: один праворуч, а інший ліворуч від Тебе у славі Твоїй.
38 Ісус сказав їм:
―Не знаєте, чого просите. Чи зможете ви пити чашу, яку Я п’ю, або хреститися хрещенням, яким Я хрещуся?
39 Вони відповіли:
―Зможемо!
Ісус сказав:
―Чашу, яку Я п’ю, ви будете пити, і хрещенням, яким Я хрещуся, ви будете хрещені.
40 Але сидіти праворуч або ліворуч від Мене – не Мені це вирішувати: ці місця належать тим, кому приготовлені.
41 Решта десятеро учнів, почувши про це, розгнівалися на Якова та Івана.
42 Ісус же, покликавши їх, сказав: «Ви знаєте, що ті, кого вважають керівниками народів, володіють ними, а сильні світу панують над ними.
43 Але серед вас не так: хто хоче стати великим між вами, той має стати вашим слугою.
44 І хто хоче бути першим, нехай буде рабом для всіх.
45 Адже Син Людський прийшов не для того, щоб Йому служили, але щоб служити й віддати Своє життя як викуп за багатьох».
Зцілення сліпого Вартимея
46 Вони прийшли до Єрихона, і, коли Ісус разом зі Своїми учнями та великим натовпом людей виходили з Єрихона, син Тимея, Вартимей, сліпий жебрак, сидів біля дороги.
47 Почувши, що Ісус із Назарета проходить, він почав кричати:
―Сину Давидів, змилуйся наді мною!
48 Багато людей почали докоряти йому, щоб він замовк, але він ще голосніше закричав:
―Сину Давидів, змилуйся наді мною!
49 Ісус зупинився та сказав: «Покличте його!»
Вони покликали сліпого, кажучи: «Не бійся! Вставай! Він кличе тебе».
50 Той скинув верхню одежу, підскочив та прийшов до Ісуса.
51 Ісус у відповідь сказав:
―Що ти хочеш, щоб Я зробив для тебе?
Сліпий Йому відповів:
―Равві, щоб я знову бачив!
52 Ісус сказав йому:
―Іди, твоя віра спасла тебе!
Сліпий відразу ж прозрів та пішов дорогою за Ісусом.