1 І вернувся той ангел, що розмовляв ізо мною, і розбудив мене, наче будять кого сонного. 2 І спитав мене: Що бачиш? Я відказав: Бачу світильника, — ввесь із золота; зверху в його кубочки на оливу й сім лямп на йому, а також сім дудочок до наливання в лямпи, що на йому. 3 А коло його дві оливині, одна праворуч від кубочка, а друга ліворуч. 4 І запитавсь я та й кажу ангелові, що розмовляв ізо мною: Проти чого воно, добродію? 5 І відказав ангел, що розмовляв ізо мною, й промовив: Хиба ти не знаєш, що воно? А я відповів: Ні, добродію, не знаю. 6 Тоді озвався він і сказав мені: Се, — Господнє слово до Зоробабеля, і значить: Ні військом, ні силою вашою, тілько моїм духом, говорить Господь сил небесних. 7 Хто ж ти, велика горо, перед Зоробабелем? Ти — низина, а він положить угловового каменя при веселих викликаннях: Ласка, ласка на ньому! 8 І надійшло слово Господнє до мене: 9 Як руки Зоробабелеві заложили, основи під сей дом, так його руки й скінчать його, й зрозумієте, що Господь сил небесних послав мене до вас: 10 Хто ж би маловажив день сей, коли, радіючи, тоті семеро дивляться на будівельну вагу в руках у Зоробабеля? — се очі Господні, що обіймають зором увесь круг земний. 11 Тоді озвався я й промовив до його: Проти чого ж сі дві оливини, праворуч і ліворуч світильника? 12 І озвавсь я вдруге й промовив до його: Проти чого сі дві галузки оливні, що золотими дудочками виливають із себе золоту оливу? 13 І відказав мені: Хиба ти не знаєш, що се? Я ж відповів: Ні, добродію, не знаю. 14 А він сказав: Се два помазані оливою, що стоять перед Владикою всієї землі.