1 Як переказано Йоабові: Царь плаче та побивається по Абессаломові, 2 Тоді в той день і побіда обернулась у печаль всьому людові, бо люд того дня чув, як говорено: Царь побивається по синові! 3 І ввіходив того дня люд крадькома в город, як прокрадується те військо, що вкрило себе соромом, утікаючи з бою. 4 Царь же закрив собі лице, й плакав голосно: Сину мій, Абессаломе! Абессаломе, мій сину, мій сину! 5 І ввійшов Йоаб до царя та й каже: Сьогодні ти зневажив усі слуги твої, що вирятували тебе, твоїх синів і дочки, твої жени й наложниці від смерті, 6 Бо тим, хто зненавидів тебе, показав єси прихильність, а тим, хто прихилявся до тебе — ненависть. Сьогодні обявив єси, що в тебе нізащо гетьмани й слуги; сьогодні взнав я, що коли б Абессалом остав був жив, а ми всі погибили, се тебе задовольнило б уповні. 7 Устань же! вийди й заговори приязно до підданих твоїх, бо присягаюсь тобі Господом: Як не вийдеш до люду, так іще сієї ночі не зостанеться в тебе ні чоловіка, а се буде гірше, ніж усе те лихо, якого дознав єси від молодощів твоїх та й до сього часу. 8 І встав царь і сів у ворот. І сповіщено всьому народові, що царь седить у брамі, й ввесь люд прийшов перед царя; Ізрайлитяне ж* порозбігались по шатрах своїх. 9 Увесь же народ по всіх поколіннях Ізрайлевих перечився між собою й говорив: Царь визволив нас з потали в наших ворогів, визволив із рук Филистіїв, а тепер утік перед Абессаломом із царства; 10 Та Абессалом, що ми помазали його над нами, поліг у бою; чого ж гаєтесь привернути царя? 11 А слова сі всього Ізраїля дойшли до царя. І послав царь до священників Садока та Абіятара і повелів сказати: Розмовтесь з громадськими мужами Юдиними та й скажіть їм: Чи ви хочете остатись послідними в тому, щоб царя відпровадити в його палату? 12 Ви ж мої одноплемінники, моє тіло ви й кості; чому ж хочете бути послідними в приверненню царя? 13 Та й Амазї скажіте: Ти ж моє тіло й кість моя. Нехай Бог удіє зо мною що схоче, коли не будеш у мене, поки жив, намість Йоаба гетьманом! 14 І прихилив він серце всіх Юдеїв, так що вони одностійно послали до царя: Вертайсь назад із усім двором твоїм. 15 От і вертав царь назад і прибув до Йордані, а Юдеї прийшли в Галгал, щоб стрічати царя й переправити через Йордань. 16 Та й Беняминій Семей Геренко з Бахуриму поквапивсь із Юдеями зустріч цареві Давидові, 17 А з ним тисяча чоловіка з Бенямину, та й Саулів домовий слуга Сиба, з пятнайцятьма синами своїми й двайцятьма рабами кинулись в Йордань, 18 І перебріли вони брід, щоб родину царську перевезти й йому послужити. А як тільки царь переправивсь через Йордань, кинувсь Семей Геренко перед царем на лице своє, 19 Та й промовив до царя: Нехай мій пан не поставить в провину й забуде про те, чим проступився твій раб того дня, як мій пан і царь покинув Ерусалим, й не передержуй того в серці своїм; 20 Знає бо раб твій, що провинив; то ж отсе прийшов я на зустріч мойму цареві й панові, яко первий з усього дому Йосифового. 21 І озвавсь Абесса Саруєнко та й каже: Чи вже ж Семей не наложить головою за те, що проклинав помазанника Господнього? 22 Однако ж Давид відказав: Що за діло між вами й мною, Саруєнки, що ви мене спокушуєте тепер? Чи годиться ж сьогодні кого в Ізраїлі тратити? Чи я не знаю, що сьогодні я царь над Ізраїлем? 23 От і рече царь Семеєві: Ти не вмреш, та й поклявсь йому царь. 24 І Мемфівостей, внук Саулів, вийшов назустріч цареві. Не мив він собі ніг, не розчісував бороди й не прав одіжі своєї з того дня, як вийшов царь, до того дня, як він вертався здоровий. 25 Як він прибув із Ерусалиму на зустріч цареві, спитав його царь: Чом ти не пійшов зо мною, Мемфівостею? 26 І відказав той: Мій пане й царю! слуга мій зрадив мене. Бо я звелів йому: Осідлай мені осла, я поїду з царем, бо раб твій кульгавий, 27 А він оскаржив твого раба перед моїм царем і паном. Однак же мій пан і царь рівен із ангелом Божим; то ж і чини, що тобі до вподоби. 28 Уся моя родина не могла нічого ждати від мого пана й царя, як хиба тільки смерті, а ти раба твого прийняв між твої сутрапезники; яке ж іще маю я право жалуватись; чого мені ще допевнятись у царя? 29 І відказав йому царь: На що стільки слів тратити? Призначую: Ти поділишся добром із Сибою. 30 І відказав Мемфівостей цареві: Нехай він хоч і все забере собі, добре, що мій пан і царь в мирі вернувсь до дому. 31 Прийшов і Галаадій Берзеллій з Роглиму й перейшов з царем Йордань, щоб його провести за Йордань. 32 Берзеллій же був дуже старий чоловік, літ вісімдесятьох. Він обмислив царя під час його побуту в Махаїмі, був бо собі вельми заможний? 33 І сказав царь Берзеллієві: Ійди зо мною, а я буду обмисляти тебе в Ерусалимі. 34 Берзеллій же відказав цареві: Скільки ще віку мого, щоб мені йти з царем у Ерусалим? 35 Вісімдесять год уже віку мого. Чи розберу ж я, що добре, а що недобре? або чи смакувати ме твій раб у тому, що їсти ме й що пити ме? Або ж хиба я ще наджусь на голоси співаків і співачок? Чого ж має раб твій бути тягарем панові мойму цареві? 36 Трошки проведе раб твій царя за Йордань, за що ж, царю, такою милостю мені віддячувати? 37 Дозволь твойму кметеві вернутись, щоб умерти в батьківському городі мойму коло гробу мого панотця й моєї паніматки. А ось твій раб (син мій) Кимгам нехай би йшов із паном і царем. Чини з ним, що тобі до вподоби. 38 І відказав царь: Нехай же Кимгам ійде зо мною. Я з ним чинити му, що тобі здасться добрим, і все, чого ти коли від мене схочеш, учиню для тебе. 39 Як перебрів Йордань увесь військовий люд, а з ним і царь, поцілував царь Берзеллія й благословив його, й вернувсь той у свою домівку. 40 І двинув царь у Галгал, і пійшов з ним і Кимгам, та й ввесь народ Юдин провожав царя, так само й половина люду Ізрайлевого. 41 Аж ось прийшли всі мужі Ізраїльські до царя, й сказали цареві: Чому се наші браття, мужі Юдині, потай нас перевели царя й дім його й усіх людей Давидових через Йордань? 42 І відказали всі мужі Юдині Ізрайлитянам: Царь же нам родич. Чого вам сердитись за се? Хиба ми зʼїли що від його, або він обдарував нас чим? 43 Ізрайлитяне ж відказували мужам Юдиним: Наших частин у царя в десятеро, тако ж і в Давида ми більші за вас; чому ж ви змаловажили нас? хиба не нам належався первий голос, щоб вернути царя назад? Та слово мужів Юдиних дужче було, ніж слово Ізрайлитян.