17
1 І промовив Ахитофел до Абессалома так: Виберу я собі дванайцять тисяч чоловіка та й пійду навздогін за Давидом сієї ночі,
2 Та й нападу на його, покіль він ще втомлений й занепалий духом. От я наведу на його страх; увесь люд, що він при собі має, пійде в ростіч, і я вбю самого одного царя;
3 І приведу до тебе ввесь люд, як одного чоловіка, й коли не стане того одного, що ти його шукаєш, тоді буде мирен увесь люд.
4 Рада ся була до вподоби Абессаломові й усій старшині Ізрайлевій.
5 Однакже повелів Абессалом: Покличте ще й Архійця Хусія, почуємо, що він скаже.
6 Як же ввійшов Хусій до Абессалома, каже йому Абессалом: Так і так радить Ахитофел. Чи маю чинити по його слову? Коли ні, говори ти.
7 І відказав Хусій Абессаломові: На сей раз Ахитофелева рада не найлучша.
8 І каже Хусій: Ти знаєш панотця твого й людей його, що вони хоробрі та ще й роздражнені, мов ведмедиця в полі, що в неї однято ведмежата. До того ж панотець твій войовник, що не ночлігує з людьми.
9 Певно тепер він у якій розчілині, або де инде заховавсь. Як поляже кілька з людей при першому нападові на них, і почують се другі, так торочити муть: між людьми, прихильними до Абессалома, сталось побоїще.
10 І тоді станеться, що й хоробрий, що серце в його левине, злякається їх, бо ввесь Ізраїль знає, що панотець твій невмірака, а його дружина також мужі хоробрі.
11 Оце ж раджу: Нехай скупиться ввесь Ізраїль від Дана та й до Берсабиї круг тебе, щоб його було стілько, як піску на морському березї, й сам ти вирушиш посеред їх;
12 Як ударимо на його, в якому б ні було місці, де стрінемо його, й впадемо на його, як падає роса на землю, тоді не зостанеться ні один із мужів, що круг його.
13 Коли ж би схоронився в який город, то ввесь Ізраїль обтягне город верівками, й ми стягнемо його в прірву, так що й камень на камені не зістанеться.
14 І промовив Абессалом і всі Ізрайлитяне: Рада Архійця Хусія крашча над Ахитофелеву раду. Так то Господь вдіяв, що впала лучша рада Ахитофелева, щоб навести біду на Абессалома.
15 І сповістив Хусій священників Садока та Абіятара: Так і так раяв Ахитофел Абессаломові, а так і так пораяв я.
16 Оце ж посилаи хутко таку вістку Давидові: Не ночлігуй над бродами в степу, а переходь зараз, щоб цареві й усьому людові, що при йому, не погибнути.
17 Йонатан же та Ахимаас стояли над Рогель-криницею. І прибігла служебка та й принесла їм вість; а вони кинулись сповістити царя Давида, бо їм не можна було появитись у городі.
18 Побачив їх однакже якийсь хлопець та й сповістив Абессалома, але вони побігли хутко далій, та й прибігли в господу одного чоловіка в Бахуримі: а в його був у дворі колодязь; вони й повлазили туди,
19 А молодиця возьми та й накинь плахту на колодязь, та й насипала крупів на покривало, щоб не було нічогісінько в догад.
20 Як же прийшли від Абессалома до молодиці люде та поспитали: Де Ахимаас і Йонатан? каже молодиця: Вони перебріли ріку. Вони шукали, та не знайшли, й вернулись у Ерусалим.
21 Як же вони одійшли геть, повилазили ті з колодязя, махнули далій та й принесли цареві Давидові звістку, й сказали Давидові: Переброджуйте борше воду, бо так і так порадив про вас Ахитофел.
22 Метнувсь тоді Давид і ввесь люд, що був при йому, та й перейшли Йордань. Поки ранок настав, не було нікого, щоб не перебрів Йордані.
23 Побачивши ж Ахитофел, що порада його не пійшла в лад, осідлав осла та й пустивсь у дорогу до дому у свій отецький город, а розпорядивши господою своєю, завісивсь, і вмер, та й поховано його в батьковому гробі.
24 От і дійшов Давид уже до Маханаїму, як Абессалом з усіма Ізрайлитянами перейшов Йордань.
25 Намість Йоаба настановив Абессалом Амессая головою в війську. Амессай був сином одного чоловіка, що звавсь Ефера з Езрееля, що ввійшов був до Абигеї, дочки Нааса, а сестри Саруїної, матері Йоабової.
26 І отаборивсь Ізраїль із Абессаломом у землі Галаадській.
27 Як прийшов же Давид у Маханаїм, то Сабій, син Наасів із Раби Аммонійської, й Махир, син Амміїлів із Лодабару, та Берзеллій Галаадій з Роглиму,
28 Принесли постелі, тарілки, горшки, глиняний посуд, ячменю, пшениці, муки, пшона, бобу, сочовиці, й жарених зерен,
29 Меду, масла, овець, і коровячого сира Давидові й людям, що були з ним, на їду, бо казали: Люд голоден, утомлений, й натерпівсь спраги в пустині.