1 По Сауловій смерті, як Давид вернувсь, подужавши Амаликіїв, і перебув у Секелазї два дні, 2 Приходить на третий день несподівано чоловік із табору Саулового; одіж на йому розідрана, а голова порохом посипана. Приступивши до Давида, припав він і поклонився до землі. 3 І питає його Давид: Звідки прийшов єси? А він відказує: Я втік із табору Ізрайлевого. 4 І питає Давид: Що там сталось? А той каже: Військо повтікало з бою, і багацько військових полягло й померло; та й Саул і син його Йонатан померли. 5 І питає Давид молодика, що приніс йому вість: Як ти взнав, що Саул та Йонатан померли? 6 І відказав молодик, що приніс вість: Довелось мені случаєм ійти Гелвуйськими горами, коли ж дивлюсь — Саул настромивсь на свого списа, а колесниці й комонник зближаються до його. 7 Обернеться він назад себе й, побачивши мене, покликав мене. Я озвавсь: Чую! 8 Питає він: Хто ти? Відказую: Амаликій. 9 І просить мене: Приступи до мене та завдай мені смерть, бо трівога смертня обняла мене, а душа ще вся в мені. 10 І приступив я й завдав йому смерть, бо я знав, що він не переживе свого впаду. Тоді зняв я з голови в його царський вінець, і запинку з руки в його та й приніс оце мойму панові. 11 Тоді вхопив Давид одіж свою та й роздер її, а так само й його прибічники. 12 І сумували плачучи й постили до вечора по Саулові і по його синові Йонатанові і по людові Ізрайлевому й по домові Ізрайлевому, бо вони полягли від меча. 13 І питає Давид у молодика, що приніс йому звістку: Звідки ти? А той відказав: Я син Амаликія-заволоки. 14 Давид же питає: Як же ти не боявсь простягти руку, щоб убити помазанника Господнього? 15 І покликнув Давид на одного слугу й приказав йому: Вбий його! Той рубнув, і вмер він. 16 Давид же сказав: Кров твоя на голові твоїй; засуд на себе видав ти словом своїм: Я завдав смерть помазанникові Господньому. 17 І зложив Давид плачевню пісьню над Саулом і над його сином Йонатаном, 18 (І повелів навчати синів Юдиних лука, як се написано в книзї праведного) і промовив: 19 Ой Ізраїлю! пробито (з лука) твою втіху в твоїх таки горах. Як се полягли хоробрі? 20 Не росказуйте у Геті, не звіщайте по улицях Аскалону, щоб жіноцтво Филистійське не радувалось, щоб не веселились дочки необрізаних. 21 Ви ж гори, Гелвуйські, щоб на вас не впало ні дощу на ваші ниви, ні роси на поле, бо там покинений щит сильних, щит Саулів, мов би не мазано Саула святою олією. 22 Йонатанів меч не вертавсь назад без крові ранених, а й меч Саулів не вертався даром. 23 Любомирно з Йонатаном жив Саул на світі, їх і смерть не розлучила; і бистрі й сильні обидва над орла й над лева. 24 Ой Ізрайлеві дочки, плачте по Саулі! Він у пурпур одягав вас, в радощі рядив вас; за його на вас золото блищало. 25 Ой як упали потужні у бою! Убитий Йонатан на висотах твоїх. 26 Тяжко сумую по тобі, Йонатане, побратиме; ти був мені найдорожший; ти мені ба й над жіноче серце був любіщий! 27 Як се впали такі сильні, як погибла збруя воєнна?