1 Того ж часу зібрали Филистії війська, щоб ійти в поход проти Ізраїля. І звіривсь Анхуз Давидові та й каже: Мусиш знати, що ти з твоїми людьми вирушиш у поход ізо мною. 2 І відказав Давид Анхузові: Добре, тепер знати меш, чого зʼуміє доказати раб твій. І каже Анхуз Давидові: За те я зроблю тебе охоронником голови моєї по всі часи. 3 Самуїл же умер був і ввесь Ізраїль плакавсь по йому і поховали його в Рамі, в городі його. Також повиганяв був Саул із землі чарівників та віщунів. 4 І зібрались Филистії до купи і пійшли та й отаборились в Сонамі. Скликав же і Саул усього Ізраїля та й став табором на Гелбуї. 5 Та як побачив Саул Филистійський табір, то злякався і тяжко здрогнулось серце його. 6 І питав Саул у Господа, та Господь не відказав нічого ні через сон, ні через священників, ні через пророків. 7 І дав Саул прибічникам своїм наказ: Ізнайдіте мені жінку-чарівницю; пійду до неї та спитаю. І відказали йому прибічники його: В Аендорі є така женщина, що віщує (за підмогою визваного з того світу духа). 8 І здіймив Саул одіж свою, і повдягав другу та й пійшов із двома провідниками в дорогу. Прийшли вони в ночі до жінки, і він просить: Поворожи мені і виклич, кого я назву тобі. 9 Жінка ж відказує йому: Ти знаєш, що вчинив Саул, як повикоренював із землі чарівників і ворожбитів; на що ж ти ставляєш сіть мені, щоб згубити мене з світу? 10 І поклявсь їй Саул Господом: Як живе Господь, не буде на тобі вини в ʼцій справі. 11 Питає тоді жінка: Кого маю вивести тобі? Відказує він: Самуїла покажи мені. 12 Як побачила жінка Самуїла, то й скрикнула голосно, й каже тоді жінка Саулові: Чому мене обманив? Ти ж Саул! 13 І відказав їй царь: Не бійся! Що ти бачиш? І каже жінка: Бачу, неначе бог виходить з землі. 14 Питає в її: Який він з виду? Вона каже: Виходить старий чоловік, закутаний в довгу одежу. Зрозумів тоді Саул, що се Самуїл, та й припав ниць ід землі і поклонився. 15 І промовив Самуїл до Саула: На що трівожиш мене? На що викликав мене? І відказав Саул: Я в великій тісноті, оце бо Филистії воюють проти мене, а Бог відступив від мене і не відказує вже мені ні через пророки, ні через сон; от я й звелів тебе викликати, щоб навчив мене, що мені чинити. 16 І відказав Самуїл: Чого ж мене питаєш, як Господь відступив від тебе і зробивсь тобі ворогом? 17 Оце ж Господь і вчинить, що обявив через мене: Відніме царство з рук твоїх, та й оддасть його ближньому твому Давидові. 18 Ти не слухав повелінь Господніх і не роспростер його палкого пересердя на Амалика, за те вдіє тобі тепер Господь от що: 19 Ізраїля видасть Господь укупі з тобою Филистіям у руки: завтра ти й сини твої будете зо мною, та табір Ізраїльський видасть Господь Филистіям у руки. 20 І впав Саул як довгий на землю, бо злякавсь слів Самуїлових, а до того й обезсилів, бо не їв нічого ввесь день той й усю ніч. 21 Кинеться ж та жінка до Саула, і бачучи, як він перелякавсь, каже йому: Оце твоя служебка послухала тебе й одважила життє своє за тебе та й уволила волю твою, 22 То ж послухай і ти голосу раби твоєї; дам тобі трохи попоїсти; як попоїси, то набереш і сили щоб пійти в дорогу. 23 Та він затявсь і сказав: Не буду їсти нічого. І почали вговорювати його слуги вкупі з жінкою, і він послухав їх і встав із землі і сів на постелі. 24 А було у жінки годоване телятко вдома; от вона хутенько заколола його, взяла муки, замісила та й спекла коржів, 25 І подала Саулові і слугам його, і вони, попоївши, пустились іще тієї ж ночі в дорогу.