10
І бачив я иншого ангела сильного, сходячого з неба, зʼодягненого в хмару, а дуга над головою, а лице його, наче сонце, а ноги його, наче стовпи огняні; і мав він в руці своїй книжку розгорнуту, і поставив він ногу свою праву на море, а ліву на землю, і покликнув великим голосом, наче лев рикає. І коли покликнув, тоді сім громів промовили своїми голосами. І коли промовили сім громів своїми голосами, хотів я писати; і почув я голос з неба, що глаголав мені: Запечатай, що промовили сім громів, і не пиши сього. І ангел, котрого я бачив, що стояв на морі і на землі, зняв руку свою до неба, і покляв ся Живучим по вічні віки, котрий створив небо, і що в ньому, та землю, і що на ній, та море, і що в ньому: Що вже не буде часу; тільки в дні голосу семого ангела коли буде трубити, скінчить ся і тайна Божа, як благовістив слугам своїм пророкам. І голос, що я чув його з неба, знов розмовляв зо мною, і глаголав: Іди, візьми книжку розгорнуту з руки ангела, що стоїть на морю, і на землі. І я пійшов до ангела, кажучи йому: Дай мені книгу. І рече він мені: Возьми і зʼїж її; і буде вона гірка в животі твоїм, а в устах твоїх буде солодка, як мед. 10 І приняв я книжку з руки ангела, і зʼїв її; і була вона в устах моїх, як мед солодка; і коли зʼїв її, то стало гірко в животі моїм. 11 І рече мені: Мусиш ти знов пророкувати про люде, і народи, і язики, і царі многі.