1 І сказала їй Ноема, її свекруха: Доню моя! Чи не пошукати б тобі пристановища, щоб тобі жити в гаразді? 2 Бооз, що з наймичками його ти була, це ж наш родич. Оце ж він сієї ночі віє на току ячмінь. 3 Скупайся, намастись, та уберись в своє убрання, і йди на тік, але щоб він тебе не вглядів, доки не скіньчать їсти й пити. 4 Як же він ляже спати, запамятай собі те місце, де він ліг, потім прийди і постели собі у ногах його та й ляж; він тоді скаже тобі, що тобі діяти. 5 Рут сказала їй: Вчиню усе, що ти мені сказала. 6 І вона пішла на тік і вчинила усе так, як їй звеліла свекруха її. 7 А Бооз їв і пив, а розвеселивши своє серце, пійшов та й ліг спати скраю копиці. І вона прийшла тихенько, постелила в ногах його і лягла. 8 Опівночі чоловік зжахнувся і підвівся, аж це в його в ногах лежить молодиця. 9 І він промовив: Ти хто? Вона сказала: Я Рут, твоя служниця: простягни твоє крило над твоєю служницею, бо ти родич. 10 Бооз сказав: Будь ти, небого, благословенна від Господа Бога! — Цей останній твій добрій вчинок ти вчинила ще краще за попередній, бо не пішла ти шукати собі парубків, ні вбогих, ні богатих. 11 Тепер, небого, не бійся, я вчиню задля тебе усе, що ти сказала, бо у всіх воротях народа мого знають, що ти добра жінка. 12 Се й правда, що я родич; але є ще ближший за мене родич. 13 Переночуй цю ніч; а вранці, як він тебе прийме, то добре, нехай приймає; а коли він не схоче прийняти, то я прийму тебе, як дійсно живий Господь! Спочивай до ранку. 14 І спала вона в його в ногах до ранку і встала передніше, ніж вони могли пізнати одно другого; він бо сказав: Нехай ніхто не знає, що молодиця була на току! 15 І він сказав їй: Подай верхню одежину, що на тобі, подерж її: Вона держала, а він одмірив шість мірок ячменю, завдав їй на плечі, і пійшов до міста. 16 Вона ж прийшла до своєї свекрухи, а тая сказала: А що, моя доню? вона оповідала їй про все, що зробив для неї той чоловік; 17 І сказала: Ці шість мірок ячменю він мені дав і сказав: Ти не повинна йти до своєї свекрухи з порожними руками. 18 А вона сказала: Потривай, моя доню, поки не довідаєш ся, що з того вийде; бо той чоловік не заспокоїться, не допровадивши свого діла до кінця.