1 Усяка душа властям висшим нехай корить ся; нема бо власті, коли не від Бога. Які ж є власті, від Бога вони настановлені. 2 Тим же, хто противить ся власті, Божому повелінню противить ся; хто ж противить ся, ті собі осуд набувають. 3 Князї бо не добрим ділам страх, а лихим. Хочеш же не боятись власті? Добре роби, то й мати меш похвалу від неї. 4 Божий бо слуга він, тобі на добро. Коли ж лихе робиш, бій ся, бо не дармо меч носить; Божий бо слуга він, відомститель гніва тому, хто робить лихе. 5 Тим же треба коритись не тільки ради гніва (кари), та й ради совісти. 6 Того ж то й данину даєте; слуги бо Божі вони, що раз-у-раз того пильнують. 7 Оддавайте ж усім, що треба: кому данину, данину; кому мито, мито; кому страх, страх; кому честь, честь. 8 Нікому ж нічим не задовжуйтесь, тільки любовю один одному; хто бо любить другого, закон сповнив. 9 Бо се: Не роби перелюбу, Не вбий, Не вкрадь, Не свідкуй криво, Не похотствуй, і коли (є) яка инша заповідь, у сему слові містить ся: Люби ближнього твого, як сам себе. 10 Любов ближньому зла не робить; тим любов — сповненнє закону. 11 Так (чиніть), знаючи пору, що вже час нам від сна встати; тепер бо ближче нас спасеннє, ніж як ми увірували. 12 Ніч минула, а день наближив ся; відложімо ж діла темряви, а одягнімось у зброю світла. 13 Яко в день нумо чесно ходити, не в прожорстві та піянстві, не в любодіянні та розпусті, не в сварні та зависті. 14 Ні, одягніть ся Господом нашим Ісусом Христом, і не догоджуйте тілу в похоті.