1 Після таких діл та вірності, прийшов Сеннахирим, царь Ассирийський, і вступив у Юдею, і обліг утверджені міста, й задумав загарбати їх собі. 2 Як Езекія побачив, що прийшов Сеннахирим, маючи на думці воювати проти Ерусалиму; 3 То постановив з князями своїми та з своїми військовими людьми позасипати водні джерела, що за містом; і ті допомогли йому. 4 І зібралась сила народу, і засипали всі джерела й потік, що перепливав тую сторону, кажучи: Нехай не знайдуть царі Ассирийські, що поприходили, багато води, (щоб не мали сили). 5 І поновив він сквапно ввесь мур, що був завалився, та построїв наверху башту, а знадвору поставив другий мур, і укріпив Милло в місті Давидовому, й наготував безліч зброї та щитів. 6 І настановив військових начальників над народом, і зібрав їх перед себе на майдан коло міської брами, і промовляв їм до серця, й сказав: 7 Кріпіться й будьте відважні, не бійтесь і не лякайтесь царя Ассирийського і всього множества, що з ним; бо з нами більше ніж з ним: 8 З ним рамя тілесне, а з нами Господь, Бог наш, щоб помагати нам і битись в битвах наших. І скріпився народ від таких слів Езекії, царя Юдейського. 9 Після сього послав Сеннахирим, царь Ассирийський, своїх слуг у Ерусалим, — сам він стояв проти Лахиса, і вся сила його з ним, — до Езекії, царя Юдейського, й до всіх Юдеїв, що в Ерусалимі, сказати: 10 Так говорить Сеннахирим, царь Ассирийський: На що ви покладаєте надію й седите в твердині в Ерусалимі? 11 Чи не зводить вас Езекія, щоб заморити вас на смерть голодом та спрагою, говорячи: Господь, Бог наш, спасе нас від руки царя Ассирийського? 12 Чи ж не сей то Езекія опустошив висоти його й жертовники його, та й сказав Юдеї та Ерусалимові: Перед одним жертовником покланяйтесь і паліть на йому кадило? 13 Хиба ж ви не знаєте того, що зробив я й батьки мої з усіма народами країв? Чи змогли ж боги народів тих земель спасти свій край від руки моєї? 14 Котрий з усіх богів в народів, вигублених батьками моїми, зміг урятувати свій народ від руки моєї? Як же зможе ваш Бог спасти вас від руки моєї? 15 І тепер нехай не ошукує вас Езекія й не відхиляє вас на такий спосіб; не йміть йому віри. Коли ні один бог ні в одного народу й царства не мав сили спасти свій народ від моєї руки та від руки батьків моїх, то й ваш Бог не спасе вас від руки моєї. 16 І багато ще говорили слуги його проти Господа Бога та проти Езекії, слуги його. 17 І листи писав він, а в них зневажав Господа, Бога Ізрайлевого й говорив проти його такі слова: Як боги народів земних не спасли своїх народів від моєї руки, так і Бог Езекіїн не врятує свого народу від руки моєї. 18 І кричали вони голосним криком мовою Юдейською до народу Ерусалимського, що був на мурі, щоб настрахати його, й злякати його, та взяти місто. 19 І говорили про Бога Ерусалима, неначе про богів народів землі, — виробів рук людських. 20 І помолився царь Езекія й пророк Ісаїя Амосенко, і взивали до неба. 21 І послав Господь ангела, і вигубив він усіх хоробрих і головного начальника, і начальників в війську царя Ассирийського. І вернувся він засоромлений в свій край; і як прийшов в дім бога свого, то його сини, що вийшли з чересел його, вбили його там мечем. 22 Так спас Господь Езекію і осадників Ерусалимських від руки Сеннахирима, царя Ассирийського, і від руки всіх; і хоронив їх звідусіль. 23 Тоді многі приносили дари Господеві в Ерусалим і дорогі речі Езекії, цареві Юдейському. І став він після сього великим в очах усіх народів. 24 В той час заслаб Езекія смертельно. І помолився Господеві, і він вислухав його і показав йому чудо. 25 Але не подякував Езекія за послані йому добродійства; бо згорділо серце його. І був на його гнів Божий й на Юдею, й на Ерусалим. 26 Але як впокорився Езекія, через те що згорділо було серце його, сам він і осадники Ерусалимські, то не впав на його гнів Господній за часів Езекії. 27 І мав Езекія багацтво й славу дуже велику, й зробив собі скарбівню на срібло й золото, й дороге каміннє, та на пахощі, і щити, й на всякий дорогоцінний посуд, 28 І комори на добутки з землі, на хліб, вино й оливу, і стайні про всякий скот, і загороди про череди; 29 І побудував собі міста. А черед овець та товару було в його дуже много, бо Бог дав йому дуже великі маєтки. 30 Він же, Езекія, загатив верхню течію води Геона й провів її на низ до західнього боку міста Давидового; й щастилось Езекії в кожному ділі його. 31 Тільки при посланцях від князїв Вавилонських, що посилали до його спитати про чудо, бувше на землі*, покинув його Бог, щоб вивірити його і виявити все, що в його на серці. 32 Прочі дії Езекіїні і чесноти його списані в видінні Ісаїї Амосенка, пророка, і в книзї царів Юдейських та Ізраїлських. 33 І спочив Езекія при батьках своїх, і поховали його над гробовищем синів Давидових; і віддали йому пошану після його смерті всі Юдеї і осадники Ерусалимські. І став царем Манассія, син його, замість його.