1 І мав Йосафат велике багацьтво й славу; і поріднився він із Ахабом. 2 І пійшов він у кілька років до Ахаба в Самарию; й порізав Ахаб про його та про людей, що були при йому, багато овець та волів, і намовляв його йти на Рамот Галаадський. 3 І говорив Ахаб, царь Ізраїлський, Йосафатові, цареві Юдейському: Пійдеш зо мною на Рамот Галаадський? І відказав той йому: Як ти, так і я, — як твій народ, так і мій народ; ійду з тобою на війну! 4 І сказав Йосафат цареві Ізраїлському: Спитай сьогодні, що скаже Господь. 5 І зібрав царь Ізраїлський пророків чотириста чоловіка й сказав їм: Чи йти нам війною на Рамот Галаадський, чи понехати се? Вони сказали: Йди, а Бог віддасть його в цареву руку. 6 Та сказав Йосафат: Чи нема тут ще Господнього пророка? Спитаємо й в його. 7 І відказав царь Ізраїлський Йосафатові: Е ще один чоловік, щоб через його можна запитати Господа, але я не люблю його, бо він не пророкує мені доброго, а завсіди пророкує лихе; — се Михей Емблаєнко. І сказав Йосафат: Не говори бо так, царю. 8 І покликав царь Ізраїлський одного скопця й повелів: Побіжи швидко за Михеєм Емблаєнком. 9 Царь же Ізраїлський та Йосафат, царь Юдейський, седіли, кожний на свойму престолі, одягнені в царські ризи; вони седіли на майдані коло воріт Самариї, а всі пророки віщували перед ними. 10 І зробив собі Седекія Хенааненко залізні роги і сказав: Так говорить Господь: Сими виколеш ти Сирийців, доки не вигубиш їх. 11 І всі пророки пророкували те ж саме, кажучи: Йди на Рамот Галаадський; пощаститься тобі, і віддасть його Господь в руку цареві. 12 Посланець же, що пійшов кликати Михею, казав йому: От пророки в один голос віщують добро цареві; нехай би й твоє слово було таке ж, як кожного з їх; виречи й ти на добре. 13 І сказав Михей: Як жив Господь, — що скаже мені мій Бог, те я виречу. 14 І прийшов він до царя, і сказав до його царь: Михею, чи йти нам войною на Рамот Галаадський, чи здержатись? І відказав той: йдіть, буде вам вдача, й вони будуть віддані в ваші руки. 15 І сказав до його царь: Ще раз заклинаю тебе, щоб ти не говорив мені нічого, окрім правди, іменем Господнім! 16 Тоді сказав Михей: Я бачив усіх синів Ізрайлевих, розсипаних по горах, неначе вівці, що нема в їх пастуха, — і рече Господь: Нема в їх пана; нехай кожний вернеться в мирі до своєї господи. 17 І промовив царь Ізраїлський до Йосафата: Чи ж не казав я тобі, що він не пророкує мені нічого доброго, а тільки недобре. 18 І промовив Михей: Так вислухайте слово Господнє: Я бачив Господа, седячого на престолі свойму, і все військо небесне стояло по праву й по ліву руку його, 19 І промовив Господь: Хто б підманив Ахаба, царя Ізраїлського, щоб він пійшов і наклав головою в Рамоті Галаадському? І один казав так, другий говорив инак. 20 Тоді виступив один дух і став перед лицем Господа, й промовив: Я підманю його. І спитав його Господь: Чим? 21 Той же сказав: Я пійду й буду духом неправди в устах усіх пророків його. І рече він: Ти намовиш його й вдасться тобі; ійди і вчини так. 22 І оце тепер попустив Господь духові неправди ввійти в уста сих пророків твоїх, але Господь вирік недобре про тебе. 23 І приступив Седекія Хенааненко і вдарив Михея по щоці та й промовив: Якою ж то дорогою відійшов від мене дух Господній, щоб говорити в тобі? 24 І сказав Михей: Ось взнаєшь про се, як будеш бігати з кімнати в кімнату, щоб сховатись. 25 І звелів царь Ізраїлський: Візьміть Михея та одведіть його до Амона, міського голови, й до Йоаса, сина царевого; 26 І скажіть: Так каже царь: вкиньте оцього в тюрму, й харчуйте його хлібом та водою скупо, доки я не вернусь у мирі. 27 І промовив Михея: Коли ти вернешся в мирі, то не Господь говорив через мене: І додав: Слухайте се, всі люде! 28 І пійшов царь Ізраїлський і Йосафат, царь Юдейський, на Рамот Галаадський. 29 І сказав царь Ізраїлський Йосафатові: Я переодягнусь та й пійду в битву, а ти одягнись в свою царську одежу. І переодягся царь Ізраїлський, і виступили до бою. 30 Царь же Сирийський дав приказ своїм начальникам над колесницями, кажучи: Не вдаряйте ні на простого, ні на знатнього, а тільки на одного царя Ізраїлського. 31 І як отамани колесниць угляділи Йосафата, то подумали: Се царь Ізраїлський, й обступили його, щоб на його вдарити. Але Йосафат крикнув, і Господь став йому до помочі, і відхилив їх Бог від його. 32 Скоро ж побачили начальники колесниць, що то не царь Ізраїлський, то одвернулись від його. 33 Тим часом один чоловік випадком натягнув свого лука і поранив царя Ізраїлського кріз щілини панциря. І сказав він до візника: Поверни назад та вези мене від війська, бо я поранений. 34 Але битва того дня збільшувалась, і царь Ізраїлський стояв на колесниці насупротив Сирийців до вечора, та й вмер при заході сонця.