1 Про Соломона. Боже! Суд твій дай цареві, і справедливість синові царя. 2 Нехай судить народ твій по справедливості, і бідних твоїх по правді. 3 Гори і підгіря давати муть блага людям, як буде справедливість. 4 Нехай він судить правду пригнобленим людям; нехай спасає дітей бідолашного, а гнобителя нехай він розтопче. 5 Будуть боятись тебе з роду в рід, як довго сонця і місяця стане. 6 Він зійде, як дощ на скошену луку, як злива, наповаюча землю. 7 В дні його зацвите праведник, і буде достаток спокою, аж поки місяця не стане. 8 І буде він царювати від моря до моря, і від ріки аж по краї землі. 9 Перед ним схиляться жителі пустині, і вороги його будуть цілувати землю; 10 Царі Тарзийські, і з островів, принесуть дарунки, заплатять данину царі Шеви і Севи. 11 Перед ним поклоняться всі царі, йому служити муть всі народи. 12 Він бо спасе бідного, що о поміч кличе, і пригнобленого, що жадного помічника не має. 13 Він змилосердуєсь над мізерним і бідним, і спасе душі бідних. 14 Від гнету і насилля вибавить їх душі, і кров їх буде дорога перед його очима. 15 І буде він жити, і давати муть йому золото із Шеви; і будуть завсіди за його молитись, і що дня його благословити. 16 Будуть достатки збіжа на землі, на гірських верховинах; як Ливанські ліси, так зашумить колос; і зацвитуть люде в городах, як зїлля на землі. 17 Імя його вічне; доки сонця стане, буде імя його; в йому будуть один одного благословити: всі народи будуть прославляти його. 18 Благословен Господь Бог, Бог Ізраїля, що творить чудеса сам один тілько! 19 І благословенне імя його по віки! І наповниться ціла земля славою його! Амінь, нехай так буде, Амінь! 20 Конець молитвам Давида, сина Ессейового.