1 Проводиреві хора: „Не пропадеш!‟ Давидова памятна пісня. Чи справді говорить із вас справедливість, коли ви мовчите? Чи по правді судите ви, сини людські? 2 Ні, ви творите в серці несправедливе; насильствами рук ваших торгуєте на землі. 3 Почавши від матернього лона відступили беззаконники: блукають брехуни, як тілько зродила їх мати. 4 Отрута в них, як їдь у змиї, як в гадюки глухої, що зачиняє уші свої, 5 Не слухає голосу знахаря-заклинателя, що добре знає замовляти. 6 Потрощи, Боже, зуби в пелці їх, виломи, Господи, левчукам челюсти їх. 7 Нехай зчезнуть, як вода розлита! Коли пустить стріли свої, нехай йому отупіють! 8 Нехай будуть йому, як слимак, що лізе, знемогаючи; бодай би вони, як недорід жіночий, ніколи не бачили сонця! 9 Перше нім горшки ваші загріються, нехай вітер рознесе тернину, свіжу і горючу! 10 Зрадіє праведний, бачивши помсту; він скупає ноги свої в крові беззаконних. 11 І скажуть люде: Є нагорода для праведного; існо, є Бог, що судить на землі.