1 Проводиреві хора: після „Голубка з далеких дубравин‟; памятна пісня Давидова, як Филистії зловили його в Геті. Помилуй мене, Боже, бо розлютився на мене чоловік; день в день нападає на мене, і доскуляє мені. 2 Вороги мої цілий день лютують; багато бо їх наступає на мене, розбуявшись. 3 В день страху мого я вповаю на тебе! 4 Ради Бога хвалити му слово його: на Бога вповаю, не побоюся; що заподіє мені тіло? 5 Цілий день зневажають вони слова мої, всі думки їх на зло проти мене. 6 Збираються, ховаються, мої пяти назирають, бо засіли на душу мою. 7 Хиба в беззаконню спастись їм? Відкинь, Боже, у гніві народи! 8 Блуканнє моє залічене в тебе. Збери сльози мої в посудину твою; чи не записані вони в тебе? 9 Тоді відступлять вороги мої, в день, коли я покличу; знаю се, що Бог зо мною. 10 В Бозї восхвалю слово, в Господі восхвалю слово. 11 На Бога вповаю, не побоюся; що заподіє мені чоловік? 12 Зо мною, Боже, обіти слюбовані перед тобою, віддам хвалу тобі. 13 Ти бо збавив душу мою від смерті. Чи не спасеш і ніг моїх від спотикання, щоб ходити мені перед Богом в світлі життя сього?