137
1 Над ріками Вавилона, там сиділи ми і плакали, як Сиона спогадали.
2 На вербах її повішали ми псалтирі наші.
3 Там бо захотіли від нас слова пісні і радості ті, що в неволю нас забрали, знущались над нами: „Нуте, заспівайте нам пісень Сионських!‟
4 Як же нам пісень Господніх на чужій землі співати?
5 Коли забуду тебе, Ерусалими, нехай праву руку мою відніме в мене!
6 Нехай язик мій прилипне до гортані моєї, коли не згадаю тебе, як не поставлю Єрусалима над усі радощі мої!
7 Не забудь, Господи, день Єрусалима синам Едомським, що кричали: Руйнуйте, до нащадку його руйнуйте!
8 О дочко Вавилона, ти окаянна! Щасливий, хто відплатить тобі все, що ти заподіяла нам.
9 Щасливий, хто, вхопивши діточок твоїх, розібє їх о камінь!