1 Не хвались завтрішним днем, не знаєш бо, що той день уродить. 2 Нехай вихвалює тебе хто другий, а не твої уста, — чужий, а не твій язик. 3 Важке каміннє, а пісок так само, та гнїв дурного обоє переважить. 4 Жорстокий гнїв, палка і лютість, та проти ревностї хто встояти зможе? 5 Докір явний багато лїпший, анїж укрита любов. 6 Лїпші щирі догани від люблячого, анїж зрадливі поцїлуї від того, що ненавидить. 7 Хто ситий, наступить і на крижку з медом, а голодній душі й гірке — солодке. 8 Як пташка, що гнїздо покине, так само й чоловік, що місце своє покинув. 9 Мастї й пахощі радують серце: такий же й друг солодкий, що з серця раду удїляє. 10 Не покидай свого, нї батькового друга, і в братів дом не йди в лиху твою годину: Лїпший сусїд близький, анїж брат далеко. 11 Розумен будь, сину, втїшай моє серце, щоб знав я, що менї злоріцї відказати. 12 Розважливий бачить лихо й ховається, а недосьвідні простаки гонять вперед, і в біду попадають. 13 Бери з нього платтє, він бо за чужого ручався, й за стороннього бери застав у нього! 14 Хто з ранку раннього товариша, знай, хвалить, про того думають, що се його він судить. 15 Безнастанне капаннє з криші у негоду, а жінка сварлива — вони одно; 16 Хто хоче здержати її, той намагаєсь зʼупинити вітра, та сховати в руцї оливу, що дає знати про себе. 17 Як залїзо гострить залїзо, так гострить чоловік зір друга свого. 18 Хто стереже свою фиґовину, той їсти ме фиґи з неї, а хто береже добра пана свого, той у добрій славі буде. 19 Як у водї лице відбиваєсь до лиця, так само й серце чоловіче — до чоловіка, 20 Ненаситня безодня й пекло, — оттак неситі й очі людські. 21 Що огонь про срібло, про золото ж піч те про людину уста, що хвалять її. 22 Товчи безумного так як зерно у ступі, — не вилущиш його з дурноти його. 23 Назирай пильно за скотом твоїм і май стараннє про череду твою; 24 Добуток бо не на віки, бо й власть — чи ж вона переходить із роду в рід? 25 Показується трава, виказуєсь зелень, та й збирають по горах сїна. 26 Ягнята дають тобі одежу, козли — за що купити поле. 27 Доволї молока козиного на їжу тобі, на їжу родинї твоїй, та й на прожиток челядї твоїй.