1 Мій сину! коли приймеш слова мої й заповіді мої ховати меш у себе, 2 Коли слух твій вчиниш уважним на мудрість, і наклониш своє серце до роздумовання; 3 Коли ти знаннє звати меш до себе й покликувати за розумом; 4 Коли будеш шукати його, так як срібла, й докопуватись його, як скарбу, — 5 Тоді зрозумієш страх Господень і знайдеш пізнаннє Бога. 6 Бо тільки Господь дає премудрість і з його уст виходить знаннє й розум. 7 Він праведним приховує спасеннє, він заслоняє тих, що ходять в невинності; 8 Він стежки правди наглядає й береже дороги святих своїх. 9 Тоді ти спізнаєш правду й правосуд і всяку путь праву та добру. 10 Коли премудрість ввійде в серце тобі, а знаннє над усе душі твоїй любійше буде, 11 Тоді обачність оберегати ме тебе, й розум буде на сторожі у тебе, 12 Щоб від стежок тебе ледачих урятувати, й від чоловіка кривоязикого, 13 Від тих, що праві шляхи покинули й путьми у темряві блукають; 14 Від тих, що радіють злу й ледарством веселяться, 15 Що шляхи їх криві та що блукають по стежках своїх; 16 Та щоб урятувати тебе від жони чужої, від жони другого, що солодко промовляє, 17 Що друга юності своєї понехала й Божий заповіт забула. 18 Дім її веде до смерті, а стежки її до мерців у пеклі; 19 Ніхто, хто завернув до такої, не вертається вже й не ступить на жизняну дорогу. 20 Оце ж ступай дорогою добрих і держись стежок, якими праведні ходять. 21 Бо тілько праведні наслідять займанщину, й вікувати муть на ній вік чисті серцем; 22 Ледачі же витрачені будуть із землі, і зрадники будуть викоренені з неї.